Деякі старожили кажуть, що якщо стати на вершину валу опівночі, можна почути голоси минулого: гомін племен, що колись тут жили, співи жінок і сміх дітей. І тоді людина відчуває, що час тут не лінійний, а закручується у спіраль — минуле й сучасне переплітаються, мов коріння старого дуба, що впирається і в землю, і в небо одночасно.
