Лижний трамплін у селищі Воловець (Закарпатська область, Україна) був історичною спортивною спорудою, що відігравав роль осередку розвитку лижного спорту у Карпатах у міжвоєнний період.
Початкові ідеї щодо будівництва лижного трампліну у Воловці належать кінець 1920-х років: у 1929 році місцеві туристичні й спортивні клуби, зокрема Мукачівський клуб туристів, розпочали підготовку проєкту, знайшли місце та створили фонд для будівництва.
У 1930–1931 роках трамплін споруджувався із залученням технічних підрозділів та за проєктом архітектора Яролімка, і він планувався як серйозний спортивний об’єкт із можливістю стрибків на до 50 м.
Після анексії Закарпаття Угорщиною у березні 1939 року, трамплін у Воловці було реконструйовано під сучасні на той час стандарти.
Офіційна церемонія відкриття нової версії трампліну відбулася наприкінці 1939 року, і вже у січні 1940 року на ньому пройшли великі змагання з лижних дисциплін за участю 12 команд, зокрема представників жандармерії, що трактувалися як одні з перших зимових спортивних змагань такого рівня на Закарпатті.
На воловецькому трампліні тоді змагалися імениті угорські спортсмени, серед яких були чемпіони Угорщини та учасники світового рівня, зокрема Шандор Дарабош і Пал Ванья.
Ці змагання сприяли популяризації лижного спорту в Карпатському регіоні й утвердженню Воловця як одного з центрів зимових видів спорту у довоєнний період.
Сьогодні від колишнього лижного трампліну у Воловці збереглися лише бетонні фундаменти та тумби серед лісу, а сам об’єкт є історичним свідченням розвитку зимового спорту у Карпатах першої половини XX століття.