Морфічний резонанс — це концепція, запропонована біологом Рупертом Шелдрейком, яка стверджує, що існує нематеріальне «поле пам’яті», яке об’єднує всі представники одного виду та впливає на їхню поведінку і розвиток.
Ідея морфічного резонансу базується на припущенні, що інформація про поведінку, звички, форми і структури живих істот накопичується в колективній пам’яті видів і передається новим представникам без фізичної передачі інформації, наприклад, через гени або навчання.
Всі системи самоорганізовуються через спогади поколінь про попередні системи даного типу (клітини, культури). Повторення форм не відповідає загальним законам (у біології та хімії), а залежить від попередніх станів.
Основні принципи морфічного резонансу
- Колективна пам’ять: Шелдрейк припускає, що кожен вид має певну колективну пам’ять, що існує поза межами фізичного тіла, і ця пам’ять впливає на його розвиток. Наприклад, навички, здобуті одним представником виду, можуть вплинути на інших, навіть якщо вони фізично не контактують.
- Передача інформації через морфічні поля: Морфічні поля — це структури, що зберігають інформацію про форми, поведінкові патерни, звички та видову пам’ять. Вони не є матеріальними, але, за гіпотезою Шелдрейка, можуть зберігати і передавати інформацію між представниками одного виду.
- Посилення резонансу з частотою повторення: Ідея полягає в тому, що чим більше особин одного виду здійснюють певну дію або мають конкретну навичку, тим легше буде цю дію відтворити іншим. Наприклад, якщо один щур навчиться проходити лабіринт, іншим щурам у різних частинах світу стане легше це зробити.
Гіпотеза морфічного резонансу також призводить до радикально нової інтерпретації зберігання пам’яті в мозку та біологічної спадковості. Пам’ять не обов’язково повинна зберігатися в матеріальних слідах у мозку, який більше нагадує телевізійні приймачі, ніж відеомагнітофони, які налаштовуються на впливи минулого.
Шелдрейк проводив експерименти, які намагалися довести існування морфічного резонансу, зокрема, зі щурами та лабіринтами. Одне з його припущень — якщо щур у Лондоні навчиться проходити лабіринт, щури в інших частинах світу зможуть швидше його пройти. Деякі експерименти, як стверджував Шелдрейк, показали покращення навичок щурів, що може підтверджувати ідею морфічного резонансу, однак його результати залишаються суперечливими в науковій спільноті.
І не обов’язково вся біологічна спадковість кодується в генах або в епігенетичних модифікаціях генів; багато в чому залежить від морфічного резонансу від попередніх представників виду. Таким чином, кожна особина успадковує колективну пам’ять від минулих членів виду, а також робить свій внесок у колективну пам’ять,
Морфічний резонансце процес, за допомогою якого самоорганізовані системи успадковують пам’ять від попередніх подібних систем.
Гіпотеза формувальної причинності припускає, що морфічні поля відповідають за характерну форму та організацію систем усіх рівнів складності, від атомних ядер до галактичних скупчень.
У найзагальнішому формулюванні морфічний резонанс означає, що так звані закони природи більше схожі на звички.
Більшість наукової спільноти ставиться до ідеї морфічного резонансу критично через недостатню кількість доказів та повторюваність експериментів. Крім того, механізм передачі інформації через морфічні поля не пояснений, що викликає скептицизм серед учених.
Морфічний резонанс і потенційні застосування
Ідея морфічного резонансу цікава для досліджень у сфері еволюції, навчання, поведінки тварин і навіть у психології та соціології. Вона пропонує новий погляд на те, як види можуть «спілкуватися» та накопичувати спільний досвід.
Морфічний резонанс залишається гіпотезою, яка знаходиться на межі науки і філософії. Він породив багато дискусій про межі людського знання, колективну пам’ять і способи передачі інформації між живими організмами.