W19 (11-дюймовий / 280 мм ядерний артилерійський снаряд) — американський тактичний ядерний артилерійський боєприпас періоду Холодної війни, створений як розвиток раннього снаряда W9 і призначений для стрільби зі спеціальної важкої артилерійської системи M65.
Загальні відомості
W19 (кодова назва Katie) — це ядерний артилерійський снаряд, розроблений у США у 1950-х роках для застосування на полі бою як тактична ядерна зброя.
Він був частиною програми ядерної артилерії Армії США і призначався для використання в системі M65 Atomic Cannon.
Снаряд перебував на озброєнні приблизно з 1955 до 1963 року.
Історія створення
Розробка W19 була продовженням першого американського ядерного артилерійського снаряда W9. Метою було:
- підвищення надійності конструкції
- адаптація до серійного виробництва
- покращення експлуатаційних характеристик
W19 став другим поколінням ядерної артилерії США і відображав ранню концепцію використання ядерної зброї на тактичному рівні під час Холодної війни.
Конструкція
W19 мав гарматний (gun-type) ядерний заряд, що базувався на принципі швидкого зближення двох мас високозбагаченого урану до критичної маси.
Основні риси:
- використання високозбагаченого урану
- спрощена, але важка конструкція
- адаптація під великокаліберну артилерію
Це був один із небагатьох випадків застосування гарматного ядерного заряду в артилерійському снаряді.
Тактико-технічні характеристики
За відкритими даними:
- Калібр: 280 мм (11 дюймів)
- Довжина: приблизно 1,37 м
- Маса: близько 270–390 кг (залежно від джерела)
- Потужність вибуху: 15–20 кт у тротиловому еквіваленті
- Тип заряду: гарматний (урановий)
- Носій: M65 Atomic Cannon
Принцип роботи
W19 використовував «гарматну схему»:
- Один урановий елемент (умовно «снаряд»)
- Інший (умовно «мішень»)
- Постріл і швидке з’єднання всередині корпусу
- Досягнення критичної маси
- Ядерний вибух
Ця схема була простою, але громіздкою і менш ефективною за імплозійні заряди.
Призначення
W19 призначався для:
- знищення великих скупчень військ
- руйнування укріплень і штабів
- ураження тактичних об’єктів на фронті
Його концепція відповідала ранній доктрині «ядерної артилерії», коли ядерні боєприпаси розглядалися як посилені артилерійські снаряди.
Випробування та застосування
Ядерні снаряди сімейства W9/W19 були пов’язані з випробуванням Shot GRABLE (1953) — єдиним в історії пострілом ядерного снаряда з гармати, виконаним у рамках американських тестів Operation Upshot–Knothole.
W19 як серійний боєприпас:
- не застосовувався у бойових умовах
- використовувався лише в рамках розгортання ядерної артилерії
Виведення з експлуатації
У 1963 році W19 був знятий з озброєння.
Причини:
- громіздкість системи M65
- поява компактніших ядерних боєприпасів
- розвиток тактичних ракет
- складність логістики та безпеки
Його замінили більш сучасні системи, включно з малогабаритними артилерійськими ядерними снарядами.
Значення
W19 став важливим етапом розвитку ядерної зброї, оскільки:
- закріпив концепцію ядерної артилерії
- став перехідним варіантом між W9 і пізнішими системами
- продемонстрував обмеження гарматних ядерних зарядів
Він є характерним прикладом раннього періоду, коли США активно експериментували з тактичним застосуванням ядерної зброї.