Якутія (Саха) – розташована у північно-східній частині Сибіру. Якутія займає площу приблизно 3,1 мільйона квадратних кілометрів. Більшість території покрита тайгою, тундрою і гористими районами. В Якутії панує суворий клімат, з холодною тривалою зимою, коли температура може опускатися нижче -50°C, і коротким, але теплим літом.

Дві третини території Якутії займають гори. Найвища точка — гора Хонохотаас  (3147 м, за іншими даними — 3003 м; розташована на хребті Черського), гора Мус-Хая (2959 м, за іншими даними — 3011 м). У Якутії також знаходиться Верхоянський хребет. На заході Якутії розташоване одне з найбільших рівнинних підняттів — Середньосибірське плато. Великі низини: Центральна Якутська низина, Колимська низина, східна частина Тихоокеанської низини.

Природа Якутії

Територія Якутії розташована на межі чотирьох географічних зон: тайгові ліси, тундра, лісова тундра та арктичні пустелі; землі Якутії здебільшого знаходяться в зоні вічної мерзлоти.У тайзі переважає даурський кедр. Також ростуть сосна, кедр, ялина, береза, осика, а в південних районах — сибірський кедр, в гірських районах — ароматика та чозенія. Якутія розташована в тайгово-тундровій зоогеографічній зоні. Тут мешкають морж, нерпа, тюлень, білий ведмідь (на островах); лемінг, північний олень, зайці, білосніжна козуля, козулі, бурий ведмідь, вовк, червоний лис, білий лис, кінь, орел, сибірський горобець та інші.

Населення Якутії

Основне населення складають якутяни (саха), які є тюркським народом, а також інші національності. У етногенезі сучасних якутів брали участь, насамперед, представники тюркських кочових народів, які прибули на території біля Лени з районів над Ангарою та забайкальських територій.

Якутська мова належить до тюркської групи, в ній присутні численні запозичення з монгольської та тунгуської мов через історичні контакти.

Міста Якутії

Назва Кількість мешканців
Якутськ 235 560
Нерюнгрі 65 750
Мирний 39 359
Лєнськ 24 581
Алдан 24 266
Айхал 16 129
Удачний 15 520
Чульман 10 780
Покровськ 10 153
Нюрба 10 109
Вілюйськ 9 963
Ольокминськ 9 452
Томмот 9 034
Усть-Нера 8 993
Жатай 8 809
Мохсоголлох 7 050
Хандига 6 950
Нижній Куранах 6 861
Тіксі 5 681
Чернишевський 5 230
Беркакит 4 925
Срібний Бір 4 836
Пеледуй 4 658
Сангар 4 477
Батагай 4 090

Ууси Якутії

Назва Назва
Улус Абицький Улус Оленьокський
Район Алданський Улус Олёкминський
Улус Аллаїховський Улус Середньоколимський
Улус Амгинський Улус Сунтарський
Улус Анабарський Улус Таттинський
Улус Булунський Улус Томпонський
Улус Хангаласький Улус Усть-Алданський
Улус Чурапчинський Улус Усть-Янський
Улус Евено-Битантайський Улус Усть-Майський
Улус Гірський Улус Верхньоколимський
Улус Кобяйський Улус Верхневилюйський
Улус Ленський Улус Верхоянський
Улус Мегино-Кангаласький Улус Вілюйський
Улус Мирнинський Улус Жиганський
Улус Момський Улус Нижньоколимський
Улус Намський Улус Оймяконський
Улус Нюрбинський

Якутія багата на природні ресурси, зокрема алмази, золото, нафту, природний газ та вугілля. Видобуток алмазів є основним економічним двигуном регіону, і Якутія забезпечує значну частину світового виробництва алмазів. Окрім того, тут активно розвиваються промисловість і лісове господарство.

Гідрографія Якутії

В Якутії налічується 700 тисяч рікі, озер – понад 800 тисяч. Найбільші ріки: Лена (довжина — 4400 км), Вілюй (2650 км), Оленьок (2292 км), Алдан (2273 км), Колима (2129 км), Індигірка (1726 км), Олёкма (1436 км), Анабар (939 км) та Яна (872 км). Найбільші озера: Бустак, Лабинкыр.

Річки Якутії

Річка Витрата води (м³/с) Довжина (км) Площа басейну (км²)
Лена 16 350 4400 2 490 000
Алдан 5 060 2273 729 000
Колима 3 800 2129 643 000
Вітім 2 000 1978 225 000
Олекма 1 950 1436 210 000
Індигірка 1 570 1726 360 000
Вілюй 1 468 2650 454 000
Оленьок 1 210 2292 219 000
Яна 925 872 238 000
Анабар 498 939 100 000

Культура якутян поєднує елементи тюркської спадщини та місцевих традицій. Важливим аспектом якутської культури є Айии, традиційна якутська релігія, яка заснована на шануванні духів природи. Також значне місце займають традиційні ремесла, музика, епос Олонхо та національні свята, такі як Исиах, який святкується на початку літа і символізує пробудження природи.