Старий Мане́вицький район — адміністративна одиниця на сході Волинської області України, з центром у селищі міського типу Маневичі. У 2020 році, в результаті адміністративної реформи, район був ліквідований, і його територія увійшла до складу новоствореного Камінь-Каширського району. Частина території південного Маневицького району була передана до Луцького району.

Географія

  • Площа: Мане́вицький район був одним з найбільших в області, його територія становила 2265 км².
  • Розташування: Район знаходився в східній частині Волинської області і межував із:
    • На півночі — Камінь-Каширським районом.
    • На заході — Рожищенським і Ковельським районами.
    • На півдні — Ківерцівським районом.
    • На сході — Володимирецьким районом Рівненської області.
  • Водні ресурси: На території району розташовано 18 озер, серед яких найбільші — Тросне, Охнич, Глибоке, Глинське. Протікають 21 річка, з яких найбільші: Стохід і Стир.
  • Ліси: 62% території району (137 тис. га) покрито лісами, що сприяло розвитку лісового господарства. В районі працюють три державні та один міжгосподарський лісгоспи.
  • Природні заповідники: На початку 2002 року на території лісових угідь району був створений Черемський природний заповідник.

Транспорт

Маневицький район має вигідне розташування на перетині важливих транспортних шляхів:

  • Залізничні шляхи: Лінія Ковель — Сарни з залізничними станціями Троянівка та Чорторийськ, а також кілька зупинних пунктів.
  • Автомобільні дороги: E373 (Київ — Ковель — Варшава) та Р14 (Луцьк — Пінськ) проходять через район, що робить його зручним для транспортування та зв’язку з іншими регіонами.
  • Митні переходи: 130 км від митного переходу «Ягодин» на кордоні з Польщею та 83 км від митного поста «Дольськ» на кордоні з Білоруссю.

Історія

  • Перші згадки про Маневицький район зустрічаються в “Літописі Руському” за 1100 рік, коли князь Святополк на історичному з’їзді в Увітичах віддав містечка Дубно та Чорторийськ Давиду Ігоровичу.
  • Містечко Маневичі виникло в 1892 році як залізнична станція на лінії Ковель — Сарни. Воно розвивалося завдяки розвитку промисловості, зокрема паркетної фабрики бельгійського фабриканта Ля Шепеля.
  • У роки Другої світової війни на території Маневицького району активно діяли органи ОУН у 60% населених пунктів.

Адміністративний устрій

  • Район утворений у 1940 році, а в сучасних межах існував з 1965 року.
  • У складі району було 69 сіл і 2 селища міського типу (Маневичі і Колки), які об’єднувались у 30 сільських рад і 2 селищні ради.
  • Найстаріше поселення — село Старий Чорторийськ, яке відзначило своє 900-річчя в 2000 році.

Природоохоронні території

Мане́вицький район має кілька природоохоронних територій, включаючи заповідники та заказники:

  1. Природні заповідники:
    • Черемський заповідник (загальнодержавного значення).
  2. Ботанічні заказники:
    • Вовчицький, Колодіївський, Костюхнівський, Маневицький, Софіянівський (загальнодержавного значення), Урочище Суничник (загальнодержавного значення), Череваський.
  3. Гідрологічні заказники:
    • Озеро Болотне, Світлий.
  4. Загальнозоологічні заказники:
    • Городоцький, Лазнища, Локоття, Маневицький, Рись (загальнодержавного значення), Тельчівський, Соф’янівський резерват, Чорторийський.
  5. Ландшафтні заказники:
    • Градиський, Граддівський, Кашівський, Красновільський, Кручене озеро (загальнодержавного значення), Майдан, Осницький, Рудниківський, Стохід (загальнодержавного значення), Урочище Джерела (загальнодержавного значення).
  6. Лісові заказники:
    • Березовий гай, Березово-Вільховий, Граддівська дубина, Дубина, Заріччя, Карасинський, Маневицький, Рудниківський.
  7. Орнітологічні заказники:
    • Вовча будка, Вовчецький, Чорна долина, Чорний бусел.
  8. Ботанічні пам’ятки природи:
    • Болітце, Городоцький ялинник, Дуб звичайний (та інші), Красний дуб, Криничка.
  9. Гідрологічні пам’ятки природи:
    • Криничка, Оконські джерела.
  10. Заповідні урочища:
    • Озеро Глибоцьке.

Дещо інше: