Бердичів — одне з найдавніших і найвідоміших міст Житомирщини, розташоване на річці Гнилоп’ять. Його історія сягає середньовіччя та пов’язана з добою Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Дата заснування Бердичева та перша письмова згадка про місто є предметом досліджень істориків, адже різні джерела подають різні хронологічні орієнтири. Найчастіше в історичній літературі згадуються 1430 та 1545 роки як ключові для початку документованої історії міста.
Давні поселення на території сучасного Бердичева
Територія, на якій розташований сучасний Бердичів, була заселена ще у давні часи. Археологічні дослідження свідчать, що люди жили тут ще у II тисячолітті до нашої ери. В околицях міста знайдено пам’ятки доби бронзи та залишки поселень черняхівської культури.
У різні історичні періоди ці землі входили до складу Київської Русі, а після її занепаду опинилися під владою литовських князів.
Передумови виникнення міста
Початок формування поселення пов’язують із добою Великого князівства Литовського. За однією з історичних версій, великий князь литовський Вітовт у 1430 році передав ці землі своєму намісникові Калинику. Один із його підданих на ім’я Бердич заснував тут невеликий хутір, який згодом отримав назву Бердичів.
Існує кілька версій походження назви міста:
- від особового імені Бердич, засновника поселення;
- від слова «бердиш» — давньої бойової сокири;
- від назви слов’янського племені берендеїв.
З часом невелике поселення почало розвиватися як укріплений пункт на важливих торговельних шляхах.
Перша письмова згадка про Бердичів
Найбільш достовірною першою письмовою згадкою про Бердичів більшість істориків вважає 1545 рік.
Ця дата зафіксована у двох історичних документах:
- люстрації (переписі) населених пунктів Київського воєводства;
- описі Житомирського замку.
У цих джерелах Бердичів згадується як маєток, що належав магнатам Тишкевичам. У документі також зазначалося, що жителі поселення повинні були нести сторожову службу при Житомирському замку.
Тому 1545 рік вважається першою достовірною документальною згадкою про Бердичів.
Інші версії ранніх згадок
У деяких історичних працях зустрічаються інші дати:
- 1320 рік — згадка, що подається в окремих енциклопедіях, але не підтверджена джерелами;
- 1430 рік — згадка про передачу земель князем Вітовтом, що фактично пов’язується з появою поселення;
- 1546 рік — згадка у документах про розмежування земель між Литвою та Польщею.
Через різні трактування історики іноді розрізняють дату заснування поселення та дату першої документальної згадки.
Офіційна дата заснування Бердичева
У сучасній історіографії та місцевій традиції за дату заснування міста найчастіше приймають 1430 рік, коли виник хутір Бердича.
Водночас у більшості наукових публікацій підкреслюється, що перший документальний запис про Бердичів — 1545 рік.
Поява Бердичева на картах
У XVI–XVII століттях Бердичів поступово перетворюється на укріплене містечко. Наприкінці XVI століття тут почали будувати кам’яний замок, що стало важливим етапом розвитку міста.
У цей період Бердичів починає з’являтися на географічних картах Речі Посполитої та Європи як невелике укріплене містечко на важливих торговельних шляхах.
Розвиток міста у XVI–XVII століттях
Після Люблінської унії 1569 року Бердичів перейшов під владу Польщі. У цей час місто активно розвивалося:
- наприкінці XVI століття Януш Тишкевич розпочав будівництво замку;
- 1627 року було засновано монастир босих кармелітів;
- 1630 року замок і монастир передано цьому католицькому ордену.
Завдяки торгівлі та ярмаркам місто швидко зростало і стало важливим економічним центром регіону.
Скільки років Бердичеву
Вік Бердичева залежить від того, яку дату вважати початком його історії:
- від 1430 року (умовна дата заснування поселення) — приблизно близько 600 років;
- від 1545 року (перша документальна згадка) — понад 480 років.
Саме ці дві дати найчастіше використовують у краєзнавчих дослідженнях і при святкуванні річниць міста.
Значення Бердичева в історії України
У XVII–XIX століттях Бердичів став одним із найважливіших торговельних центрів Правобережної України. Місто було відоме великими ярмарками та значною єврейською громадою, через що його іноді називали «Волинським Єрусалимом».
Сьогодні Бердичів є одним із культурних і історичних центрів Житомирської області, що зберіг численні пам’ятки архітектури та багату багатонаціональну спадщину.
