Білгородський район (рос. Белгородский район; англ. Belgorodsky District) — адміністративно‑територіальна одиниця та муніципальне утворення в Білгородській області. Район розташований у південно‑західній частині області на кордоні з Україною, має переважно сільсько‑господарський характер, багату природно‑географічну структуру та значну історико‑культурну складову.
Географія
Білгородський район займає площу ≈1472 км² і розташований у південно‑західній частині Білгородської області Росії. Він оточує обласний центр — місто Білгород (але місто адміністративно не входить до складу району). Район межує на заході з Борисовським районом, на півночі — з Яковлєвським і Корочанським районами, на сході — з Шебекинським районом, а на півдні межує з Харківською областю (Україна); місто Харків розташоване приблизно 25 км на південь від району. Рельєф — хвиляста рівнина Середньоруської височини (Орел‑Курська височина) з середньою висотою близько 200 м над рівнем моря. Основна водна артерія району — річка Сіверський Донець, що бере свій початок у Росії й тече на південь до України.
Клімат району помірно‑континентальний з теплим літом і холодною зимою, характерним для Центральної Росії та південних районів області, що сприяє розвитку сільського господарства, зокрема вирощуванню зернових і технічних культур. Білгородська область загалом вирізняється родючими чорноземами, які також охоплюють територію району.
Історія
Історія району тісно пов’язана з розвитком Білгородської області — регіону зі стратегічним розташуванням на південному кордоні Росії. Хоча офіційна інформація про дату утворення району не завжди окремо виділяється у відкритих джерелах, Білгородська область як адміністративна одиниця була створена 5 січня 1954 року, після чого формувалися сучасні райони для управління сільськими територіями навколо адміністративного центру області — міста Белгорода.
До XX століття територія майбутнього району була частиною широкого сільськогосподарського та оборонного простору на південних відрогах Російської імперії. У XX столітті, особливо в радянський період, адміністративний поділ був відпрацьований, що закріпило сучасні межі району та його сусідніх одиниць. Станом на сучасність Білгородський район продовжує розвивати соціально‑економічні зв’язки із сусідами в межах області й із сусідньою Україною.
Адміністративний центр
Адміністративним центром Білгородського району є селище міського типу Майський. Це селище розташоване приблизно 16 км на південний захід від центру міста Білгорода і виконує роль центру районних адміністративних та господарських функцій. Частина адміністративних служб, місцевого управління та соціальної інфраструктури сконцентрована саме в Міському.
Демографія
За даними останніх наявних оцінок, населення Білгородського району становить приблизно ≈114 487 осіб (дані приблизно на 2015 рік), що показує помірну густоту населення з переважанням сільського населення над міським, оскільки район не включає великі міські центри, окрім кількох селищ міського типу. За переписом 2010 року ≈31,2 % населення проживало у міських поселеннях, а ≈68,8 % — у сільській місцевості.
Адміністративно‑територіальний устрій
У межах районної адміністрації Білгородський район поділяється на 3 міських та 21 сільських поселення зі загальною кількістю 83 населених пунктів (села, селища тощо). Така адміністративна структура дозволяє координувати діяльність як у міській, так і в сільській місцевостях, з централізованим управлінням з адміністративного центру.
Економіка
Економіка району має змішаний характер, де аграрний сектор відіграє важливу роль, зокрема вирощування зернових, технічних культур і тваринництво, завдяки родючим чорноземам краю. Район також пов’язаний із економічними процесами всієї Білгородської області — одного з промислово‑аграрних регіонів Росії, де розвинуті видобуток корисних копалин, машинобудування, харчова промисловість і торгівля. Обласна економіка спирається на великі родовища залізної руди Курської магнітної аномалії та сільське господарство, що має прямий вплив і на господарську діяльність у районах.
Інфраструктурно район пов’язаний автомобільними та залізничними шляхами з обласним центром і сусідніми районами, що сприяє торгівлі, транспортуванню продукції та мобільності населення.
Культура і традиції
На території Білгородського району поширені російські культурні традиції Середньої смуги Європейської частини Росії. Багато населених пунктів мають місцеві культурні установи, бібліотеки, клуби і меморіальні пам’ятки, які відображають історію регіону, включно з пам’яттю про події Другої світової війни. Район бере участь у культурних та святкових заходах, які проводяться як на рівні області, так і на місцевому рівні.
Природа і довкілля
Природні умови району узгоджуються із загальним характером Білгородської області, що представляє собою лісостепову зону з родючими чорноземами та рівнинними ландшафтами. Регіон має малі річки та водойми, які беруть участь у сільському господарстві та місцевому водопостачанні.
На території району розташовані окремі природні пам’ятки та заповідні зони, включно з частинами Білогорського природного заповідника, одного з найстаріших заповідних територій Росії, що підтримують біорізноманіття південно‑російського лісостепу.