Вежа святого Костянтина — це пам’ятка середньовічної оборонної архітектури, розташована у Феодосії, Крим. Вона є частиною оборонної системи стародавнього міста і внесена до реєстру пам’яток національного значення України. Споруда була збудована в 1382 році, а згодом перебудовувалася в 1443 році і пізніше турками.
Вежа святого Костянтина отримала свою назву на честь римського імператора Костянтина І Великого, який після своєї смерті був визнаний християнською церквою святим і рівноапостольним.
Вежа була важливою частиною оборонної системи Кафи (сучасна Феодосія). Вона виконувала роль ключового елементу зовнішнього оборонного поясу, що облягав місто. Від цієї вежі лінія оборони вела до гори Мітрідат і спускалася до моря, огинаючи місто напівколом. Перед мурами проходив глибокий рів, через який були перекинуті мости. Під час облоги чи небезпеки мости піднімалися, замикаючи ворота на залізні засуви. Вечірнє закриття воріт символізувало припинення активності в місті, а вранці вони знову відкривалися під звуки молитов мусульман.
Вежа також була арсенальною, в ній зберігалися різні види зброї, зокрема алебарди, шпаги, арбалети, списи, кам’яні ядра та інші боєприпаси. Поблизу вежі знаходилися головні ворота фортеці, що носили назву Георгія Змієборця за часів генуезців, а після 1475 року, коли місто потрапило під турецьку владу, ворота стали відомі як Агли-Капу (Ворота вершника).
У 1467 році при консулі Калочеро де Гвізальфі був збудований міст через рів, що обмежував доступ до воріт. У 1890 році була знайдена кам’яна плита з гербами цього консула та Генуї, що свідчить про його внесок у зміцнення фортеці та будівництво фонтану.
Вежа святого Костянтина була двоярусною, з чотирма стінами і верхнім ярусом, що мав потрійний аркатурний пояс і зубці — мерлони, які слугували захистом для стрільців і арбалетників. Складена вона була з місцевого каменю-вапняку, а товщина її стін сягала 2 метрів. Проте, східна сторона вежі не збереглася, так само як і міжповерхові перекриття з міцного дерева (дуба та бука).
Протягом XV—XVII століть вежа неодноразово перебудовувалася. Зокрема, до її прибережної стіни був доданий кам’яний укіс, який захищав її від ерозії через штормові хвилі. Також турки побудували в XV столітті біля вежі бастіон (барбакан) і форт, що посилювало оборонні можливості цієї частини міста.
У 1898 році під час реставраційних робіт були відновлені зубці вежі — мерлони, які були зроблені з цегли. Проте під час Другої світової війни вежа та її зубці зазнали пошкоджень від обстрілів, внаслідок чого частина зубців була зруйнована. У 1958 році було проведено ще одну реставрацію, що дозволила зберегти пам’ятку для наступних поколінь.