Рокитнянський район був розташований на південь від Київської області, на правобережжі Дніпра. Центр району — смт Рокитне.
До ліквідації в 2020 році район складався з 23 населених пунктів, з яких 22 були сільськими, а одне — селище міського типу, що виконувало роль адміністративного та культурно-господарського центру.
Площа: 661,51 км². Рельєф: Поверхня району платоподібна, пологохвиляста, з численними річковими долинами, ярами та балками. Основними річками є Рось, Гороховатка та Рокита, які належать до басейну Дніпра.
Корисні копалини: на території Рокитнянщини є значні поклади гранітів, піску, глини.
Залізничний транспорт: через район проходить Південно-Західна залізниця, на якій розташовані станції та зупинні пункти: Рокитне, Бушеве, Ольшаниця, Житні Гори, Бирюки.
Ґрунти: Переважають чорноземи малогумусовані (75% площі) та чорноземи опідзолені, а також темно-сірі опідзолені ґрунти.
Ліси: Ліси займають близько 14,1 тисяч га. Найпоширеніші деревні породи — сосна, дуб, ясен, клен, граб.
Рокитне вперше згадується в документах XV століття. У середині XVI століття тут проживало українське козацтво, а також відбулося повстання 1590—1593 років, очолене Костянтином Косинським проти польських землевласників.
Історичні події:
У 1648—1712 роках Рокитне було сотенним містечком Білоцерківського полку.
У 1686 році Рокитне стало частиною Польщі, а після другого поділу Польщі в 1793 році увійшло до складу Російської імперії.
У середині XIX століття в районі відбувалися численні селянські бунти, що були відповіддю на тяжке життя під гнітом кріпосного права.
Після кріпосної реформи 1861 року в Рокитному почався розвиток промисловості, зокрема, будувались дрібні підприємства та кузні.
Після Жовтневої революції 1917 року на території району була встановлена радянська влада.
У 1929—1930 роках пройшла колективізація, що викликала значні соціальні напруги.
Рокитнянщина сильно постраждала від голодомору 1932—1933 років.
Протягом Другої світової війни район був окупований нацистськими військами з 1941 по 1944 рік. Загинуло понад 3 тисячі місцевих жителів.
Відбудова району проходила повільно, але в середині XX століття розпочався розвиток промисловості та сільського господарства.
У 1970—1980-і роки побудовані важливі соціальні та інфраструктурні об’єкти — школи, дитсадки, лікарні, а також розпочалася газифікація району, хоча деякі села залишались без газу ще до 2000-х років.
Населення: Станом на 1 жовтня 2013 року в районі проживало 28 194 особи.
Економіка: Основним заняттям жителів був сільськогосподарський труд, зокрема, вирощування зернових культур, овочів і фруктів. Також розвивалась промисловість, включаючи дрібне підприємництво і ремесла.
У 2020 році, в рамках адміністративно-територіальної реформи, Рокитнянський район був ліквідований. Вся територія увійшла до складу новоствореного Білоцерківського району Київської області.