Смілянський район — колишня адміністративно-територіальна одиниця України, що існувала в складі Черкаської області до 2020 року. Утворений 7 березня 1923 року в складі Черкаської округи Київської губернії УСРР. З 27 лютого 1932 року знаходився в складі Київської області, а з 7 січня 1954 року — у складі Черкаської області.
Район ліквідовано згідно з постановою Верховної Ради України, а його територія включена до складу новоутвореного Черкаського району.
Смілянський район був розташований в центральній частині лісостепової зони України, на південному сході Черкаської області. Адміністративним центром району було місто Сміла. Площа району становила 934 км², що становить 4,47% від площі Черкаської області. Район межував з Городищенським, Черкаським, Кам’янським, Шполянським районами Черкаської області та Новомиргородським районом Кіровоградської області.
Поверхня території району являла собою рівнину з широкими хвилями, розчленовану долинами річок та балками. Висота місцевості варіювала від 85 до 110 м над рівнем моря, з найвищою точкою — 212 м, що знаходилася поблизу села Буда-Макіївка.
На території району знаходилися родовища різноманітних корисних копалин, серед яких граніти, лабрадорити, габро, сієніти, діабази, гіпс, глини, пісок, графіт, каолін, торф, титано-цирконієві руди та буре вугілля. Одним із значних ресурсів району було родовище апатит-ільменітових руд біля села Носачів, яке мало важливе значення для світового ринку титану.
Земельний фонд Смілянського району станом на 2012 рік становив 93,4 тис. га, з яких 65,2% були зайняті сільськогосподарськими угіддями. Район характеризувався високим рівнем сільськогосподарської освоєності, зокрема, рілля становила 86,1% сільськогосподарських угідь. Смілянщина мала родючі ґрунти, зокрема типові чорноземи, що сприяло розвитку сільського господарства.
Клімат району помірно континентальний, з помірно холодною зимою і теплим літом. Середня річна температура повітря становила 7,4 °C, а найтеплішим місяцем був липень з середньою температурою +20,2°C, найхолоднішим — січень, зі середньою температурою −5,8°C. Середньорічна кількість опадів коливалася від 450 до 550 мм, з піком опадів влітку.
Природно-заповідний фонд Смілянського району, станом на 1 січня 2012 року, включав 20 заповідних об’єктів загальною площею 2237,55 га (2,3% від площі району). Основну частину цього фонду становили заказники, зокрема ландшафтні та гідрологічні, а також заповідні урочища, що охороняли різноманітні рослинні і тваринні види. Найбільші об’єкти: заказники «Сунківський-1», «Теклінська дача», заповідні урочища «Шаєва гора», «Іванькове».
Рослинність району включала широколистяні ліси, зокрема дубово-ясеневі та дубово-грабові ліси, а також степову рослинність на крутих схилах ярів та балок. Лісистість району становила 23,6% від загальної площі.
Тваринний світ району був різноманітним завдяки його розташуванню в лісостеповій зоні. Серед ссавців найбільш поширеними були козуля, свиня дика, лисиця, заєць, їжак, ондатра та бобер. У водах району зустрічалися карась, короп, щука та інші види риб. Також виявлено значну кількість рідкісних видів, зокрема орланів-білохвостів та лунів польових.
На території району протікає 8 річок, серед яких головною є річка Тясмин, права притока Дніпра. Район також характеризується наявністю численних водойм, зокрема 112 ставків і водосховищ, що використовуються для зрошення і рибництва.