П’ятницька церква — пам’ятка архітектури національного значення, православний храм Чернігівської єпархії Православної Церкви України. Розташована в історичному центрі Чернігова, на місці колишнього міського торгу. Храм споруджено наприкінці XII — на початку XIII століття, і він є яскравим зразком пізньої давньоруської архітектури доби Київської Русі.
Храм збудований у формі чотиристовпного хрестово-купольного храму майже квадратної в плані форми, з трьома навами, трьома апсидами та однією банею. Будівля вражає стрімкою вертикаллю, динамічним силуетом, декоративним оформленням фасадів, сітчастим орнаментом та витонченими пропорціями. Вертикальність посилюється триярусною системою арок, профільованими пілястрами, горизонтальними рядами вікон та меандровим фризом, що нагадує архітектуру XI століття.
Інтер’єр — стовповий, нагадує високу башту. Підлога викладена полив’яними плитками (жовтими, зеленими, темно-вишневими), які створюють декоративний ефект разом із фресками.
Названа на честь святої великомучениці Параскеви П’ятниці, покровительки торгівлі. За однією з версій, храм було зведено коштом чернігівських купців, за іншою — за наказом князя Ігоря, героя «Слова о полку Ігоревім».
У XVII столітті храм перетворено на центр П’ятницького жіночого монастиря. У 1670-х роках, на кошти полковника Василя Дуніна-Борковського, здійснено капітальну перебудову в стилі українського бароко. Архітектор — імовірно, Іван Зарудний. Храм набув семибанного вигляду з пишними бароковими фронтонами. У 1750 році пожежа пошкодила монастир, однак церкву відновили (1755 р.) з додаванням нових прибудов і бань.
У 1786 році монастир було ліквідовано за наказом Катерини II. На його місці з’явилися торгівельні ряди.
У роки Другої світової війни, 25 вересня 1943 року, церква була зруйнована вибуховою хвилею від авіабомби, яка впала неподалік. Вціліли лише окремі частини вівтаря, стовпів, стін і барабану. Дзвіниця 1820-х років (архітектор А. Карташевський) збереглася.
Від знищення пам’ятку врятував видатний дослідник давньоруської архітектури Петро Барановський, який у 1943 році довів, що під пізніми добудовами прихована споруда Київської Русі. У 1943–1962 рр. під його керівництвом, разом з архітекторами М. Холостенком, Ю. Асєєвим, М. Лапою, П. Куксою та іншими, проведено наукову реставрацію з використанням давньої плінфи, частково — виготовленої спеціально на Чернігівському цегельному заводі.
У 1962 році було знесено барокову дзвіницю, а в 1972 році завершено внутрішнє облаштування та відкрито музейну експозицію «П’ятницька церква — пам’ятка давньоруської архітектури і мистецтва ХІІ століття».
З 1991 року П’ятницька церква діє як храм Православної церкви України (раніше — УПЦ КП). У 2000-х роках реставратори розчистили давньоруський цегляний хрест, вмурований у стіну ще в XII столітті.
Церква — одна з найвиразніших і найгармонійніших пам’яток пізньої київської архітектурної школи. Її іноді називають «Словом о полку Ігоревім» в архітектурі за високу духовну наснагу, що втілена в композиції, пластиці та пропорціях споруди.
Храм розташований у центрі Чернігова, в сквері за театром ім. Т. Г. Шевченка — на місці давнього Торгу.