Атомна бомба базується на ланцюговій реакції поділу важких ядер, у якій:

ядро → поділ → нейтрони + енергія → нові поділи

Виділення енергії зумовлене:

ΔE = Δm * c^2

де:

  • Δm — дефект маси
  • c — швидкість світла

Ключова умова — надкритичний стан, за якого кожний акт поділу в середньому породжує більше одного наступного поділу.

Ядерні матеріали

Урановий варіант

Використовує ізотоп:

U-235

Властивості (узагальнено):

- здатний до поділу повільними нейтронами
- порівняно низький рівень спонтанного нейтронного фону

Плутонієвий варіант

Використовує ізотоп:

Pu-239

Властивості

- вища ймовірність спонтанних нейтронів
- складніша нейтронна поведінка

3. Принципові відмінності

Критерій Урановий тип Плутонієвий тип
Фізична ідея З’єднання субкритичних мас Симетричне стиснення
Нейтронний фон Нижчий Вищий
Історичне застосування 1945 р. 1945 р.
Складність реалізації Нижча (історично) Значно вища

Теоретичні обмеження

Час розвитку реакції

Ланцюгова реакція триває:

~10^(-7) – 10^(-6) с

Критичні фактори

- густина ядерного матеріалу
- ефективність відбиття нейтронів
- швидкість збирання надкритичного стану

Енергетичний масштаб

Питома енергія поділу:

~200 MeV на один акт поділу

Макроскопічно це відповідає:

десяткам кілотон тротилового еквівалента

Історичний контекст

- обидва типи були створені в умовах Другої світової війни
- практична реалізація вимагала ресурсів на рівні держав
- подальший розвиток привів до термоядерної зброї
Уранові та плутонієві атомні бомби базуються на однаковому фізичному явищі — поділі ядер, але відрізняються ядерними властивостями матеріалів та концептуальними підходами.