О́ржицький райо́н — колишній адміністративно-територіальний район на північному заході Полтавської області України. Існував з 1923 до 1961 року та з 1965 до 2020 року. Адміністративним центром району було місто Оржиця. Район був ліквідований у зв’язку з реформою місцевого самоврядування та децентралізацією 17 липня 2020 року, після чого територія була включена до складу Лубенського району.
О́ржицький район розташовувався в лісостеповій фізико-географічній зоні. Загальна площа території становила близько 1000 км², що складає приблизно 3,5 % від території Полтавської області. Район межував з Гребінківським, Лубенським, Хорольським, Семенівським районами Полтавщини, а також з Чорнобаївським і Драбівським районами Черкаської області.
На території району протікають 8 річок, серед яких найбільшими є Сула, з протяжністю русла 22 км, а також її притоки — річки Оржиця та Сліпорід. Водний простір району охоплює 1068 гектарів, а на його території розташовані 22 ставки загальною площею водного дзеркала понад 240 гектарів.
Район характеризується рівнинним рельєфом і помірним континентальним кліматом з середньою температурою літа +20,3 °C і середньою зимовою температурою −6,3 °C. Середньорічна кількість опадів становить 450—470 мм. Чорноземні ґрунти та річкова мережа сприяли розвитку сільського господарства.
Природно-заповідний фонд
У межах Оржицького району розташовані природоохоронні території та пам’ятки природи. До них належать:
- Національний природний парк: Нижньосульський (частина).
- Заказники загальнодержавного значення: Великоселецький, Плехівський.
- Заказники місцевого значення: Онішківський, Половець, Тарасенківський, Чутівський, Оржицький, Яблунівський, Тимківський.
- Пам’ятка природи комплексна: Киндинів сад.
- Пам’ятка природи ботанічна: Дуб черешчатий.
- Заповідні урочища: Біла Шапка, Загать, Кобеляк, Манілове.
- Парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва: Зарізький.
Історія
О́ржицький район має багату історичну спадщину, включаючи сліди скіфських, сарматських та слов’янських поселень, що свідчать про давню історію цього регіону.
Голодомор
У 1932 році, під час Голодомору, район пережив важкі часи, коли не вдалося виконати план хлібозаготівель. Проблеми з продовольством призвели до масового голоду в багатьох селах району. У деяких з них було зафіксовано випадки об’ємних харчових дефіцитів і навіть захворювань, пов’язаних з нестачею їжі.
Археологічні пам’ятки
На території району знаходяться численні археологічні пам’ятки. Відомими є:
- Курган «Залізна баба» — можливо, старослов’янський жертовник, що датується II—III століттям до н. е.
- Слов’янське поселення в с. Тарасівці (Городище Горошин) — давньоруське місто, засноване в X столітті.
- Чутівське городище — добре збережена стародавня слов’янська фортеця.
- Лукомльське городище — згадується в Іпатіївському літопису за 1178 рік.
Ці археологічні об’єкти, зокрема, залишки давньоруських поселень, надають цінні свідчення про історичний розвиток цього регіону. Розкопки і знахідки зберігаються в Ермітажі та інших музеях, включаючи Лубенський краєзнавчий музей.
Адміністративний поділ
Оржицький район поділявся на 2 селищні ради та 19 сільських рад, які об’єднували 51 населений пункт. Районний центр — місто Оржиця, розташоване на відстані 167 км від Полтави.