Великобурлуцький район — колишній адміністративно-територіальний район у північно-східній частині Харківської області України. Центр — смт Великий Бурлук. Утворений у 1923 році, ліквідований у 2020 році внаслідок адміністративно-територіальної реформи шляхом приєднання до Куп’янського району.
Загальна інформація
- Площа району: 1220,8 км² (3,9 % від території області)
- Населення: 21 373 особи (станом на 1 жовтня 2019 року)
- Адміністративний поділ: 2 селищні та 16 сільських рад, 83 населених пункти, у тому числі 2 селища міського типу — Великий Бурлук та Приколотне
- Межі:
- Північ, північний схід — Волоконівський і Валуйський райони Білгородської області
- Схід, південний схід — Дворічанський район
- Південь — Куп’янський і Шевченківський райони
- Захід — Печенізький і Вовчанський райони
- Державний кордон з РФ: 38 км
Гідрографія
Територією району протікають малі річки басейну Дону. Найбільші з них:
| Назва | Впадає у | Довжина |
|---|---|---|
| Великий Бурлук | Сіверський Донець | 93 км |
| Гнилиця | Сіверський Донець | 31 км |
| Верхня Дворічна | Оскіл | 32 км |
| Плотва | Вовча | 32 км |
Більшість річок мають повільну течію (0,4–1 м/с), пересихають улітку. Основне живлення — снігове та дощове.
Природно-заповідний фонд
Великобурлуцький район має багатий природно-заповідний комплекс:
- Загальнодержавні заказники:
- Бурлуцький — 326 га. Розташований між смт Великий Бурлук та с. Катеринівка.
- Катеринівський — 527 га. Урочище «Мізерне», колонії бабаків (байбаків).
- Місцеві заказники:
- Артільнецький (ботанічний) — 167,8 га, с. Артільне
- Міловський (ботанічний) — 38,7 га, с. Мілове
- Вовчий яр (ентомологічний) — 5,0 га, с. Шипувате
- Мерешкувата дача (ентомологічний) — 2,0 га, с. Червона Хвиля
- Малобурлуцький (гідрологічний) — 50,0 га, біля сіл Вільхуватка, Малий Бурлук
- Гнилицький (гідрологічний) — 175,8 га, с. Гнилиця
- Дігтярне (лісове урочище) — 179,0 га, Великобурлуцьке лісництво
- Божкове (лісове урочище) — 79,0 га, Великобурлуцьке лісництво
- Неруб (ботанічна пам’ятка природи) — 6,2 га, насадження червоного дуба
- Регіональний ландшафтний парк:
- Великобурлуцький степ — 2042,6 га. Територія охоплює селище Великий Бурлук і прилеглі села.
Особливості фауни
Великобурлуцький район — унікальна територія збереження байбака степового (бабака) — реліктового виду, занесеного до Червоної книги України. У 1937–1951 рр. діяв Великобурлуцький бабаковий заповідник. Завдяки природним умовам (балки, яри, малозалюднені ділянки), популяція збереглася. Станом на початок ХХІ століття — близько 21 тис. особин.
У 1996 році частина популяції була переселена до заповідника «Асканія-Нова» та в інші регіони України.
Археологічні пам’ятки
На території району на обліку перебуває 39 пам’яток археології. Зокрема, поблизу села Гнилиця виявлено поселення доби пізньої бронзи (І тис. до н. е.) та Салтівської культури (VIII–X ст. н. е.).