LGM-118 Peacekeeper (початкова назва — MX Missile, від Missile Experimental) — американська міжконтинентальна балістична ракета (МБР) шахтного базування з роздільними головними частинами індивідуального наведення (MIRV), створена для Стратегічного авіаційного командування ВПС США в період Холодної війни.
Ракета вважалася однією з найдосконаліших і найточніших стратегічних ядерних систем свого часу. Її основним призначенням було гарантоване ураження високо захищених стратегічних цілей, зокрема шахт радянських міжконтинентальних ракет і командних пунктів. Peacekeeper перебував на озброєнні США з 1986 до 2005 року, після чого був знятий з експлуатації відповідно до міжнародних договорів про скорочення стратегічних наступальних озброєнь.
Історія створення
Розроблення нової міжконтинентальної ракети розпочалося на початку 1970-х років у відповідь на швидке зростання ядерного потенціалу СРСР. Особливе занепокоєння американського військового керівництва викликало розгортання радянських важких МБР сімейства Р-36 (за класифікацією НАТО — SS-18 Satan), здатних уражати укріплені шахти американських ракет.
У 1971 році Міністерство оборони США започаткувало програму MX (Missile Experimental). Її метою було створення нової ракети, здатної пережити можливий перший ядерний удар і завдати гарантованого удару у відповідь. Одним із найскладніших завдань стало забезпечення живучості системи базування, через що розглядалися десятки варіантів розміщення ракети, зокрема рухомі комплекси, залізничні платформи, глибокі укріплені шахти та спеціальні підземні транспортні системи.
Розробники та виробництво
Головним підрядником програми виступила компанія Boeing. До створення окремих компонентів також були залучені Martin Marietta, TRW, Thiokol, Aerojet General, Hercules Aerospace, Rocketdyne та інші підприємства американського військово-промислового комплексу.
Перший успішний випробувальний запуск відбувся 17 червня 1983 року з бази Ванденберг у Каліфорнії. Серійне виробництво почалося в середині 1980-х років, а у 1986 році ракету було офіційно прийнято на озброєння ВПС США.
Конструкція
Peacekeeper є триступеневою міжконтинентальною балістичною ракетою на твердому паливі.
Основні конструктивні особливості:
- три твердопаливні маршові ступені;
- окремий розгінний блок (Post Boost Vehicle) на рідкому паливі;
- система інерціального наведення AIRS (Advanced Inertial Reference Sphere);
- система роздільного наведення бойових блоків MIRV;
- «холодний старт» із шахти;
- можливість програмування різних траєкторій польоту;
- комплекс засобів подолання протиракетної оборони (хибні цілі, пастки, засоби радіоелектронної протидії).
Принцип роботи
Після отримання команди на запуск ракету спочатку виштовхували із шахти за допомогою газогенератора (так званий «холодний старт»). Лише після виходу з пускової установки вмикався двигун першого ступеня.
Після завершення роботи трьох маршових ступенів починав діяти розгінний блок, який послідовно виводив кожен бойовий блок на власну траєкторію. Це дозволяло одній ракеті одночасно уражати декілька незалежних цілей, розташованих на великій відстані одна від одної.
Тактико-технічні характеристики
Основні характеристики ракети:
- позначення — LGM-118A Peacekeeper;
- тип — міжконтинентальна балістична ракета;
- країна-розробник — США;
- довжина — близько 21,8 м;
- діаметр — 2,34 м;
- стартова маса — близько 87,8 т;
- кількість ступенів — 3;
- паливо — тверде;
- дальність польоту — від 9600 до понад 14 000 км;
- максимальна швидкість — приблизно 24 000 км/год (понад Мах 20);
- кругове ймовірне відхилення — приблизно 40–90 м.
Бойове оснащення
Спочатку ракету проєктували для розміщення до 11 бойових блоків Mk21 із термоядерними боєголовками W87 потужністю близько 300 кілотонн кожна. Через міжнародні обмеження фактично на бойовому чергуванні кожна ракета несла не більше 10 бойових блоків.
Кожен блок міг наводитися на окрему ціль, що значно підвищувало ефективність ракети проти стратегічних об’єктів. Крім бойових блоків, система несла численні засоби подолання протиракетної оборони.
Система наведення
Однією з головних переваг Peacekeeper була надзвичайно висока точність.
Ракета використовувала інерціальну систему наведення Advanced Inertial Reference Sphere (AIRS), яка забезпечувала одне з найменших кругових імовірних відхилень серед усіх американських МБР. Саме така точність дозволяла уражати добре захищені шахти противника без необхідності застосування надпотужних боєзарядів.
Варіанти базування
Під час розроблення розглядалося багато способів розміщення Peacekeeper:
- традиційні шахтні пускові установки;
- пересувні залізничні комплекси;
- автомобільні мобільні установки;
- підземні транспортні системи;
- система Multiple Protective Shelter із великою кількістю укріплених сховищ.
У результаті через високу вартість і політичні суперечки було реалізовано лише шахтний варіант. Усі бойові ракети були розміщені в модернізованих шахтах ракет Minuteman на авіабазі Francis E. Warren у штаті Вайомінг.
Експлуатація
У 1986 році Peacekeeper був офіційно введений до складу стратегічних ядерних сил США.
Планувалося побудувати до 200 таких ракет, однак через скорочення військового бюджету та політичні рішення було виготовлено лише 50 бойових комплексів.
Єдиним оператором ракети стали Військово-повітряні сили США. Усі ракети перебували на бойовому чергуванні до початку 2000-х років.
Зняття з озброєння
Після завершення Холодної війни та підписання договорів про скорочення стратегічних наступальних озброєнь необхідність у Peacekeeper значною мірою зникла.
У 2003 році почалося поступове виведення комплексу зі складу стратегічних сил. Останню ракету було офіційно знято з бойового чергування 19 вересня 2005 року.
Термоядерні боєголовки W87 були встановлені на модернізовані ракети Minuteman III, а частину списаних ракет переобладнали на космічні ракети-носії Minotaur IV для запуску супутників.
Модифікації
Основними варіантами системи були:
- LGM-118A Peacekeeper — серійна бойова міжконтинентальна ракета.
- Peacekeeper Rail Garrison — проєкт мобільного залізничного комплексу, який не був прийнятий на озброєння.
- Minotaur IV — цивільна ракета-носій, створена на базі демілітаризованих ракет Peacekeeper.
Значення у Холодній війні
Peacekeeper стала кульмінацією розвитку американських шахтних міжконтинентальних балістичних ракет. Вона поєднувала високу дальність польоту, надзвичайну точність, багатозарядність та ефективні засоби подолання протиракетної оборони.
Хоча ракета перебувала на бойовому чергуванні менше двадцяти років і жодного разу не застосовувалася в бойових діях, її поява істотно вплинула на стратегічний баланс між США та СРСР і стала одним із чинників розвитку переговорів щодо контролю над ядерними озброєннями.
Цікаві факти
- Первісна назва MX означала Missile Experimental («експериментальна ракета»), а назву Peacekeeper («Охоронець миру») система отримала пізніше з політичних і пропагандистських міркувань.
- Peacekeeper була найпотужнішою американською міжконтинентальною ракетою з роздільними головними частинами, що перебувала на бойовому чергуванні.
- Завдяки високій точності її вважали однією з найефективніших у світі ракет для ураження захищених шахтних пускових установок.
- Технології Peacekeeper стали основою для створення ракети-носія Minotaur IV, яка використовується для запуску космічних апаратів.