Спочатку чоловіки та жінки жили без їжі і пиття, у них не було дітей і вони не вмирали. Просо і гарбузи щорічно зростали самі, люди не садили і не прополювати їх. Хоча люди й бачили, як всюди виростають ці рослини, вони не торкалися до них, тому що не відчували голоду. Люди не знали, що їх можна їсти, і ніколи не бачили, щоб їх їли тварини.
Велика рогата худоба, вівці, кози, буйволи, зебри та всі інші тварини жили в чагарнику або стадами бродили по всій країні. Люди не звертали уваги на тварин, бо вони не були їм потрібні, і тварини їх не боялися.
У ті дні всі жили щасливо – не було воєн, хвороб, поганих людей і поганих речей. Не було ні суперечок, ні битв.
Так тривало довгий час. Але ось одного разу якась жінка поскаржилася на болі в животі і змушена була прилягти. Інші жінки були дуже добрими до неї, але біль ставав все сильнішим. Через деякий час із неї вийшов маленький чоловічок, дуже схожий на неї. Люди були настільки вражені й перелякані, що повтікали від цієї жінки. Це було Щось незрозуміле і не сподобалося їм.
Але одна жінка з цього ж села сказала після того, як з’явився маленький чоловічок:
– Ця жінка приносить нещастя, вона чаклунка. Ану-ж бо дам я їй і цій істоті, яка з неї вийшла, трохи ось цих стебел (вона мала на увазі кукурудзу та гарбузи) і вб’ю її!
І вона віднесла трохи кукурудзи та гарбузів хворій жінці. Жінка поїла трохи і відчула себе краще, а через деякий час піднялася. Замість того, щоб померти, вона стала дуже товстою, і маленький чоловічок теж став дуже товстим. Поступово жінки подолали свій страх і прийшли подивитися на цю жінку. Вони обмацали маленького чоловічка, і він їм дуже сподобався.
Так люди дізналися, що кукурудза та гарбузи придатні для їжі, і вони стали збирати їх і зберігати. Якось вони вбили одну з овець і виявили, що її м’ясо дуже смачне. Вони розтовстіли, наївшись його, і захотіли ще, особливо жінки. Тоді люди вирішили наловити тварин, щоб їх можна було зарізати, коли їм захочеться м’яса. І ось вони стали приручати велику рогату худобу, овець та кіз, але буйволів, зебр і антилоп вони не змогли упіймати, тому донині ті залишаються дикими тваринами і живуть у хащах.
Потім люди почали вирощувати гарбузи й зерно. Вони стали жити у селах, і в них з’явилися діти. Так людей стало багато.