Костел Пресвятої Трійці у селі Маньківці — історична римсько‑католицька святиня в селі Маньківці (Барський район, Вінницька область). Це старовинна культова споруда XVIII століття, важлива частина місцевої історичної та культурної спадщини, що приваблює туристів‑цінителів старої архітектури та дослідників.
Історія
Католицизм у Маньківцях має давні корені. Перший костел на місці майбутньої мурованої споруди, імовірно дерев’яний, був збудований близько 1763 року. Пізніше, у 1786–1789 роках, на його місці зведено мурований храм, фінансування якого забезпечив місцевий шляхтич Йосиф Дембський. У 1793 році його син Ігнатій Дембський розширив підтримку місцевої парафії, можливо заснованої ще до спорудження мурованого костелу.
Костел освячено на честь Пресвятої Трійці і обслуговував католицьку громаду місцевих жителів — переважно поляків та інших парафіян латинського обряду. У другій половині XIX століття парафія налічувала близько 800–900 вірян і мала філіальну каплицю у сусідньому селі Стодульці.
Архітектура
Мурований костел побудовано у формах раннього класицизму з елементами XVIII‑столітньої сакральної архітектури. Споруда вирізнялася арочними стелями та традиційним для католицьких храмів базилікальним планом. Вхідні ворота та паркан навколо костельної території мали представницький вигляд, фрагменти яких збереглися до сьогодні.
У храмі була меморіальна дошка, що свідчила про поховання шанованої родини Вітославських — місцевих шляхтичів, на стіні збереглися її фрагменти.
Функціонування і занепад
Костел активно діяв у XVIII–XIX століттях, а наприкінці XIX століття був значним релігійним центром місцевої католицької громади. Після Першої світової війни та радянських репресій частина священників, зокрема настоятель о. Б. Лісецький, зазнала арештів, що сприяло поступовому занепаду парафії.
За радянської влади костел було закрито та виведено з культового використання. Святиня не відновлювала регулярних богослужінь на постійній основі.
Стан на сьогодні
Сучасний стан костелу можна охарактеризувати як напівзруйнований і частково покинутий. Дах практично відсутній, стіни осипаються, у деяких ділянках стеля може частково обвалюватися, а на території ростуть дерева. Будівля не внесена до Державного реєстру пам’яток архітектури України навіть на місцевому рівні, тому не має офіційного охоронного статусу.
Попри це, руїни костелу привертають увагу мандрівників та фотографів як атмосферна пам’ятка історії та архітектури Вінниччини.
Культурне та історичне значення
Костел Пресвятої Трійці є важливим свідченням присутності та діяльності римсько‑католицької громади на Поділлі в XVIII–XIX століттях. Він ілюструє:
- розвиток сакральної архітектури в українських селах у період Речі Посполитої та Австрійської імперії;
- соціально‑культурну історію польської громади Поділля;
- важливість релігійних центрів для локальної ідентичності.
Місце залишається пам’яткою місцевого культурного ландшафту та частиною історичної спадщини Вінницької області.