Гроші потрібні для того, щоб про них не думати.
Це звучить як парадокс, але саме в цьому полягає їхня найважливіша функція. Гроші не створюють щастя, не гарантують мудрості й не захищають від самотності. Вони лише звільняють розум від нескінченних дрібних обчислень виживання.
Коли грошей бракує, вони стають головним героєм будь-якої розмови. Вони проникають у рішення, стосунки, мрії, навіть у сон. Людина починає рахувати не лише купюри, а й власні можливості.
Коли ж грошей достатньо, вони поступово зникають із поля зору. Саме тоді вони виконують своє призначення. Як справне водопостачання чи надійний міст, вони стають інфраструктурою життя, а не його змістом.
Добре організована економіка — це не та, у якій усі говорять про гроші. Це та, у якій більшість людей може дозволити собі думати про щось важливіше: про дітей, книжки, подорожі, науку, мистецтво, кохання або справу, яку варто робити.
Можливо, справжнє багатство вимірюється не тим, скільки грошей людина має, а тим, як рідко вона змушена про них думати.