Дорогичин (Драгичин) — місто в Брестській області Білорусі, адміністративний центр Драгічинського району, розташоване на трасі Брест — Пінськ, приблизно за 110 км на схід від Бреста.
Драгичин вперше згаданий у Литовській метриці в 1452 році як село Дав’ячоровичі Пінського князівства. У 1450-1460-х роках пінський князь Юрій Семенович передавав данину дружиловичській церкві.
З 16 століття село стало частиною Пінського староства, яке належало королеві Боні Сфорці. У 1552 році згадувалося Дов’ячорівське війтівство. Після адміністративної реформи 1565-1566 років село увійшло до складу Пінського повіту Брестського воєводства.
На початку 17 століття володіння перейшло до Лева Сапеги, який у 1619 році передав його Невельським. У 1623 році вони заснували церкву Пресвятої Богородиці та отримали статус містечка. У 1655 році поселення вперше згадане як Драгичин.
У другій половині 17 століття згадувався маєток Дав’ячоровичів. У 1749 році пінський маршалок М. Ажешка заснував у місті францисканський монастир. Наприкінці 18 століття тут налічувалося 68 будинків, і поселення почали вважати містом.
Після третього поділу Речі Посполитої (1795) Драгичин став частиною Російської імперії. У 1849 році місто налічувало 98 споруд. Після будівництва залізничної станції поблизу, у 1897 році тут було 280 будинків.
За Ризьким мирним договором (1921) Драгичин увійшов до складу Польської Республіки. У 1939 році місто стало частиною БРСР і 15 січня 1940 року отримало статус селища міського типу. Під час Другої світової війни місто було під німецькою окупацією з 25 червня 1941 року до 17 липня 1944 року.
27 липня 1965 року до Драгичина були приєднані села Бронне, Заріччя та Староселле, а 10 листопада 1967 року місто отримало статус міста.