British Aerospace EAP — британський експериментальний реактивний літак-демонстратор технологій, створений компанією British Aerospace у 1980-х роках для дослідження перспективних рішень у сфері винищувальної авіації. Програма EAP стала одним із ключових етапів на шляху створення європейського багатоцільового винищувача Eurofighter Typhoon, оскільки багато конструктивних і технологічних рішень цього прототипу були використані під час розробки майбутнього серійного літака.
Загальні відомості
British Aerospace EAP (Experimental Aircraft Programme — «Експериментальна авіаційна програма») був одномісним надзвуковим літаком-демонстратором, призначеним не для серійного виробництва чи бойового застосування, а для перевірки нових технологій майбутнього покоління винищувачів.
Літак створювався як приватна ініціатива британської авіаційної промисловості. Спочатку проєкт планувався як спільна європейська програма за участю Великої Британії, Західної Німеччини та Італії, однак у процесі розробки інші партнери вийшли з проєкту, і основний тягар створення прототипу взяла на себе British Aerospace за підтримки окремих європейських промислових підприємств.
Головною метою EAP було випробування:
- аеродинамічної схеми типу «качка» (canard) з трикутним крилом;
- цифрової електродистанційної системи керування (fly-by-wire);
- широкого застосування композиційних матеріалів;
- інтегрованої авіоніки з багатофункціональними дисплеями;
- нових методів забезпечення високої маневровості на надзвукових швидкостях.
Передумови створення
У 1970-х і на початку 1980-х років європейські країни шукали заміну винищувачам попередніх поколінь, зокрема SEPECAT Jaguar, Panavia Tornado та іншим літакам, які поступово наближалися до межі модернізаційного потенціалу.
British Aerospace розробляла низку концепцій перспективного винищувача, серед яких особливе місце займав проєкт P.110. На його основі сформували ідею демонстратора технологій, який дозволив би перевірити конструктивні рішення без надзвичайно високої вартості повноцінної розробки нового бойового літака.
У 1983 році було офіційно оголошено про початок Experimental Aircraft Programme. Спочатку передбачалося створення європейського винищувача нового покоління, але після виходу Німеччини та Італії з фінансування EAP британська сторона продовжила роботу самостійно.
Конструкція та особливості
EAP мав нетипову для свого часу аеродинамічну схему: трикутне крило з передніми горизонтальними кермами (canard). Така конфігурація забезпечувала високий рівень підйомної сили, покращувала керованість на великих кутах атаки та дозволяла виконувати складні маневри.
Літак був побудований із широким використанням композитних матеріалів на основі вуглецевого волокна. Для 1980-х років це було передовим рішенням, оскільки дозволяло зменшити масу конструкції та підвищити міцність планера.
Однією з найважливіших особливостей стала цифрова система керування польотом. EAP був нестійким за аеродинамічною схемою, що дозволяло отримати більшу маневровість, але вимагало постійної роботи комп’ютерів керування. Саме цей підхід пізніше став фундаментальним для Eurofighter Typhoon.
Планер і аеродинамічна схема
Основні конструктивні риси:
- одномісна кабіна;
- стрілоподібні передні горизонтальні стабілізатори;
- велике трикутне крило;
- два повітрозабірники під фюзеляжем;
- вертикальний кіль;
- використання інтегрованої системи керування поверхнями літака.
Форма EAP стала одним із найпомітніших європейських прикладів переходу від класичних винищувачів 1960–1970-х років до нового покоління високоманеврових літаків із цифровим керуванням.
Силова установка
EAP оснащувався двома турбореактивними двоконтурними двигунами з форсажною камерою Turbo-Union RB199.
Ці двигуни були похідними від силової установки, яка використовувалася на Panavia Tornado. Використання вже існуючих двигунів дозволило знизити ризики та прискорити створення прототипу.
Характеристики силової установки:
- кількість двигунів: 2;
- тип: триконтурний турбореактивний двигун із форсажем;
- тяга без форсажу: приблизно 40 кН кожен;
- тяга з форсажем: приблизно 76 кН кожен.
Авіоніка та системи керування
EAP став одним із перших європейських літаків, у якому комплекс авіоніки був орієнтований на майбутню цифрову епоху.
Основні нововведення:
- цифрова fly-by-wire система;
- багатофункціональні дисплеї замість традиційних аналогових приладів;
- концепція HOTAS (керування основними функціями без відриву рук від ручки керування і важеля газу);
- інтегрована система обробки польотної інформації.
Ці рішення стали основою подальшої архітектури кабіни Eurofighter Typhoon.
Будівництво прототипу
Було побудовано лише один літак EAP із бортовим номером ZF534.
Збірка здійснювалася частинами на різних виробничих майданчиках British Aerospace. Прототип був викочений у квітні 1986 року на підприємстві в Вартоні (Ланкашир).
Льотні випробування
Перший політ EAP відбувся 8 серпня 1986 року. Політ виконав льотчик-випробувач Dave Eagles.
Під час випробувань літак продемонстрував видатні характеристики для свого часу:
- перевищення швидкості звуку вже під час ранніх польотів;
- досягнення швидкості близько Mach 2;
- можливість польоту з великими кутами атаки;
- високу маневровість завдяки цифровій системі керування.
У 1987 році EAP здійснив свій 100-й політ під час авіасалону в Парижі, де став одним із головних експонатів європейської авіаційної промисловості.
Загалом прототип виконав понад 250 випробувальних польотів до завершення програми у 1991 році.
Основні льотно-технічні характеристики
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Тип | експериментальний винищувач-демонстратор |
| Екіпаж | 1 особа |
| Довжина | 14,7 м |
| Розмах крила | 11,76 м |
| Висота | 5,53 м |
| Площа крила | близько 52 м² |
| Маса порожнього літака | близько 10 000 кг |
| Максимальна злітна маса | близько 14 500 кг |
| Двигуни | 2 × RB199-104D |
| Максимальна швидкість | Mach 2 |
| Практична стеля | близько 18 000 м |
| Кількість побудованих | 1 екземпляр |
Вплив на Eurofighter Typhoon
Найважливішим результатом програми EAP стало те, що вона довела життєздатність концепції нового європейського винищувача.
Досвід, отриманий під час випробувань EAP, був використаний у:
- конструкції крила Eurofighter Typhoon;
- системах цифрового керування;
- інтеграції авіоніки;
- методах використання композиційних матеріалів;
- підходах до забезпечення надзвичайної маневровості.
EAP фактично став літаючою лабораторією, яка скоротила ризики під час створення майбутнього серійного винищувача.
Завершення програми та збереження літака
Після завершення випробувань у 1991 році EAP використовувався як навчальний експонат у Loughborough University для студентів авіаційної інженерії.
У 2012 році літак був переданий до Royal Air Force Museum Midlands, де після реставрації став частиною музейної експозиції.
Значення в історії авіації
British Aerospace EAP не став бойовим літаком і не отримав серійного продовження, однак його роль у розвитку авіації є надзвичайно важливою.
Він став одним із перших європейських демонстраторів винищувача четвертого покоління, показавши практичність поєднання:
- цифрового керування;
- нестійкої аеродинамічної схеми;
- композитної конструкції;
- високої надзвукової маневровості.
Саме тому EAP часто розглядають як безпосереднього технологічного попередника Eurofighter Typhoon і один із найважливіших британських авіаційних проєктів кінця XX століття.