Kfir C.1 (івр. כפיר, Kfir — «левеня») — ізраїльський одномісний багатоцільовий винищувач четвертого покоління, розроблений компанією Israel Aircraft Industries (IAI, нині Israel Aerospace Industries) на базі літака IAI Nesher, який, своєю чергою, був розвитком французького Dassault Mirage 5.

Kfir C.1 став першою серійною модифікацією сімейства Kfir і був створений як відповідь Ізраїлю на французьке ембарго на постачання озброєнь наприкінці 1960-х років. Головною особливістю літака стало використання американського турбореактивного двигуна General Electric J79, що забезпечив значне покращення льотних характеристик порівняно з попередниками.

Загальні відомості

  • Тип: багатоцільовий винищувач
  • Розробник: Israel Aircraft Industries (IAI)
  • Країна: Ізраїль
  • Перший політ дослідного літака: 19 червня 1973 року
  • Перший політ серійного Kfir C.1: 14 квітня 1975 року
  • Початок експлуатації: 1975 рік
  • Екіпаж: 1 пілот
  • Побудовано: 27 літаків Kfir C.1.

Передумови створення

Після Шестиденної війни 1967 року уряд Франції запровадив ембарго на постачання бойових літаків Ізраїлю. Це позбавило ізраїльські ВПС можливості отримати замовлені Mirage 5.

У відповідь ізраїльська авіаційна промисловість розпочала створення власних літаків:

  • спочатку винищувача IAI Nesher;
  • пізніше — глибоко модернізованого Kfir.

Основною метою було створення літака, який перевершував би Mirage 5 за швидкістю, тягоозброєністю, бойовим навантаженням і можливостями застосування сучасного озброєння.

Розроблення

Основною відмінністю нового літака стала заміна французького двигуна SNECMA Atar 9C на американський General Electric J79, який уже використовувався на винищувачах F-4 Phantom II.

Встановлення нового двигуна вимагало значної переробки конструкції:

  • збільшення діаметра задньої частини фюзеляжу;
  • зміни форми повітрозабірників;
  • встановлення додаткових повітрозабірників для охолодження двигуна;
  • посилення конструкції планера;
  • модернізації паливної системи.

Також літак отримав ізраїльську авіоніку, нову навігаційно-прицільну систему та вдосконалене обладнання кабіни пілота.

Особливості конструкції

Kfir C.1 мав аеродинамічну схему «безхвостка» з трикутним крилом.

Основні конструктивні особливості:

  • суцільнометалевий планер;
  • трикутне крило;
  • один турбореактивний двигун;
  • нерухомі повітрозабірники;
  • шасі з носовою опорою;
  • герметична кабіна з катапультним кріслом;
  • сім вузлів зовнішньої підвіски.

На ранніх серійних Kfir C.1 переднього горизонтального оперення (канардів) не було. Саме ця модифікація стала єдиною серійною версією сімейства без канардів. Лише пізніше частину літаків модернізували до стандарту C.1P (Canard), встановивши невеликі аеродинамічні поверхні біля повітрозабірників для покращення маневреності.

Авіоніка

Для свого часу Kfir C.1 мав сучасне обладнання ізраїльського виробництва.

До складу бортових систем входили:

  • інерціальна навігаційна система;
  • прицільно-навігаційний комплекс Elta;
  • радіовисотомір;
  • радіодалекомір Aida II;
  • система управління озброєнням;
  • система попередження про опромінення.

На відміну від багатьох сучасників, Kfir C.1 не мав повноцінної імпульсно-доплерівської РЛС. Це дещо обмежувало його можливості в повітряному бою на великих дистанціях.

Силова установка

Літак оснащувався одним турбореактивним двигуном:

General Electric J79-J1E (ізраїльського ліцензійного виробництва Bedek).

Основні характеристики:

  • тяга без форсажу — близько 52,9 кН;
  • тяга на форсажі — близько 79,6–84 кН (залежно від модифікації двигуна).

Озброєння

Вбудоване

  • дві 30-мм гармати DEFA 553.

Ракетне

Міг застосовувати:

  • ракети класу «повітря — повітря» Shafrir 2;
  • AIM-9 Sidewinder.

Ударне

Можливе застосування:

  • некерованих авіаційних ракет;
  • звичайних авіабомб;
  • касетних боєприпасів;
  • керованих ракет AGM-65 Maverick (на пізніших модернізованих літаках);
  • протирадіолокаційних ракет AGM-45 Shrike.

Максимальне бойове навантаження

До 5600 кг на семи вузлах зовнішньої підвіски.

Льотні характеристики

  • максимальна швидкість біля землі — близько 1390 км/год;
  • максимальна швидкість на висоті — близько 2445 км/год (М = 2,3);
  • практична стеля — 17 680 м;
  • швидкопідйомність — близько 14 000 м/хв;
  • практична дальність із трьома підвісними паливними баками — до 3230 км;
  • бойовий радіус у ролі винищувача — близько 776 км;
  • бойовий радіус в ударному варіанті — до 1186 км.

Тактико-технічні характеристики

Екіпаж

  • 1 особа.

Габарити

  • довжина — 15,65 м;
  • розмах крила — 8,22 м;
  • висота — 4,55 м;
  • площа крила — 34,8 м².

Маса

  • порожнього літака — 7285 кг;
  • нормальна злітна — близько 14 600 кг;
  • максимальна злітна — до 16 500 кг.

Двигун

  • 1 × General Electric J79-J1E.

Максимальне експлуатаційне перевантаження

  • +7,5 g.

Бойове застосування

Перші Kfir C.1 надійшли до складу ВПС Ізраїлю у 1975 році.

Основними завданнями літака були:

  • завоювання переваги в повітрі;
  • супровід ударних груп;
  • нанесення ударів по наземних цілях;
  • перехоплення повітряних цілей.

Перше бойове застосування відбулося у 1977 році під час операцій над Ліваном. Згодом Kfir дедалі частіше використовували як ударний літак, оскільки функції винищувача завоювання переваги в повітрі перейшли до F-15 і F-16.

Експорт

Попри інтерес багатьох держав, експорт Kfir C.1 був обмежений через використання американського двигуна J79, для постачання якого була потрібна згода США.

У 1976 році літак демонстрували потенційним покупцям, зокрема представникам Австрії, однак масштабних експортних контрактів укладено не було.

F-21A Lion

У 1985 році 25 модернізованих літаків Kfir C.1P були передані в оренду ВМС США та Корпусу морської піхоти США.

У США вони отримали позначення F-21A Lion.

Основне призначення:

  • імітація радянських винищувачів (насамперед МіГ-23) під час навчань;
  • підготовка льотчиків винищувальної авіації;
  • відпрацювання повітряних боїв.

Для виконання цих завдань літаки були демілітаризовані, а їхню конструкцію доповнили невеликими канардами, що покращили маневреність на малих швидкостях.

Переваги

Основними перевагами Kfir C.1 були:

  • висока максимальна швидкість;
  • потужний двигун;
  • значне бойове навантаження;
  • добра швидкопідйомність;
  • надійність конструкції;
  • сучасна ізраїльська авіоніка;
  • універсальність застосування.

Недоліки

До основних недоліків належали:

  • відсутність повноцінної бортової РЛС;
  • високі витрати пального;
  • відносно слабка маневреність ранніх літаків без канардів;
  • складність експлуатації двигуна J79;
  • короткий період служби в первісному варіанті через швидкий перехід до модифікації C.2.

Подальший розвиток

Kfir C.1 став основою для створення наступних модифікацій:

  • Kfir C.1P (Canard);
  • Kfir C.2;
  • Kfir TC.2 (двомісний навчально-бойовий);
  • Kfir RC.2 (розвідувальний);
  • Kfir C.7;
  • експортних модернізованих варіантів Kfir C10, C12 та інших.

Значення проєкту

Kfir C.1 став першим повністю ізраїльським серійним винищувачем нового покоління, який поєднав французьку аеродинамічну школу, американську силову установку та ізраїльські системи управління й авіоніку. Його створення забезпечило Ізраїлю незалежність у виробництві сучасної бойової авіації та заклало основу для подальшого розвитку сімейства Kfir, що експлуатувалося як у ВПС Ізраїлю, так і в інших країнах світу.

Дещо інше: