Dornier Do X3 “Alessandro Guidoni” — третій серійний великий німецький літаючий човен (гідролітак) типу Dornier Do X, що був у 1930‑х роках одним із найбільших і найважчих літаків у світі свого часу. Машина була побудована за замовленням італійської авіакомпанії та державних органів, отримала італійську реєстрацію I‑ABBN і ім’я на честь італійського авіатора Alessandro Guidoni. Do X3 використовувався переважно для демонстраційних, тренувальних і неповсякденних польотів, але не став комерційно успішним через складність та високу вартість експлуатації.
Історія створення
Сімейство Dornier Do X
Проєкт Dornier Do X виник у 1920‑х роках як експериментальний плаваючий лайнер‑гідролітак для міжконтинентальних пасажирських рейсів. Він мав великі розміри, важив понад 50–56 тонн і був одним із найбільших літаків свого часу.
Три одиниці Do X були побудовані:
- Do X1 — оригінальний німецький екземпляр;
- Do X2 “Umberto Maddalena”;
- Do X3 “Alessandro Guidoni” — обидва останні експортувалися до Італії за замовленням авіакомпанії Società Anonima Navigazione Aerea (SANA).
Конструкція та технічні особливості
Загальна архітектура
Do X3 був гідролітаком із центральним фюзеляжем‑корпусом, що дозволяв йому злітати та сідати на воду. Як і інші Do X, він мав монопланну конструкцію з трьома палубами, де на нижніх палубах розміщувалися пасажирські салони, а верхні — льотний і технічний відсіки.
Силова установка
На відміну від німецького прототипу з двигунами Bristol Jupiter або пізніше Curtiss, Do X2 та X3 оснащувалися водо‑охолоджуваними двигунами FIAT A‑22R V12 потужністю близько 600 к.с. кожний, розташованими над крилом у спеціальних обтічниках.
Рекордні розміри та можливості
Do X загалом мав величезні габарити:
- Розмах крила: близько 48 м;
- Довжина фюзеляжу: понад 40 м;
- Максимальна злітна маса: ≈ 52–56 тонн.
На борту передбачалася велика пасажирська кабіна з трьома палубами та різними комунальними зонами, що було нетиповим для літаків того часу.
Італійське замовлення та польоти
Замовлення та назва
Do X3 був замовлений італійською компанією SANA разом із Do X2 для обслуговування маршрутів над Середземним морем, від Генуї до Гібралтару та інших напрямків. Літак отримав реєстраційний номер I‑ABBN і був названий на честь відомого італійського авіаконструктора Alessandro Guidoni.
Первісні польоти
Do X3 здійснив перший політ у травні 1932 року. Після завершення польотів на озері Констанц він був перевезений до Італії, де перетнув Альпи та прибув до бази Італійського королівського флоту у Ла Спеція.
Експлуатація
Пропоновані плани
Спочатку Do X3 і Do X2 мали використовуватися для регулярних пасажирських перевезень середземноморськими маршрутами. Проте експлуатаційні витрати, технічна складність і обмежена ефективність зробили ці плани економічно недоцільними.
Використання військовими
Після прибуття до Італії обидва літаки були передані Regia Aeronautica і використовувалися радше для демонстраційних польотів, тренувань льотного складу та публічних показів, ніж для регулярних транспортних рейсів. Існували проєкти модифікації для бомбардувальних завдань, але широкого застосування у бойових діях це не отримало.
Демонстрація та показові польоти
Do X3 разом із Do X2 здійснював показові польоти над різними містами Італії, включно з Римом, Неаполем, Трієстом і Венецією, щоб підвищити популярність великих гідролітаків і виправдати значні витрати на їх придбання.
Завершення служби
Обидва італійські Do X були зняті з експлуатації до середини 1930‑х років (приблизно до 1935–1937 років) і розібрані на металобрухт, оскільки експлуатаційні витрати та складність обслуговування перевищували вигоди від їх використання.
Значення в історії авіації
Do X3 «Alessandro Guidoni» разом із двома іншими Do X був важливою частиною авіаційної історії міжвоєнного періоду, як приклад технологічної амбіції створити великі повітряні гідросудна для далекої служби. Ці літаки показали межі тогочасної авіатехніки і стали символом епохи гігантських літальних човнів, що передували сучасним трансокеанським лайнерам.
Показові відмінності
Італійські Do X2 й Do X3 мали двигуни FIAT у обтічних аеродинамічних корпусах над крилом, що відрізняло їх зовнішній вигляд і розподіл тяги від німецького Do X1.