Операції авіації Аргентини в районі Порт‑Стенлі в ході Фолклендської війни 1982 року — комплекс бойових, транспортних та підтримуючих авіадій Повітряних сил Аргентини (Fuerza Aérea Argentina, FAA) та співпраця з іншими видами Збройних сил Аргентини, пов’язаних із повітряним забезпеченням захопленої столиці Фолклендських островів (нині британські Фолкленди). Конфлікт між Аргентиною та Великою Британією за контроль над островами тривав із 2 квітня до 14 червня 1982 року й включав як офензивні, так і оборонні авіаоперації аргентинської авіації у районі Порт‑Стенлі (Port Stanley) та прилеглих територій.
Загальний контекст
Після вторгнення аргентинських військ на Фолклендські острови 2 квітня 1982 року Аргентина швидко захопила столицю Порт‑Стенлі і встановила там свою адміністрацію. Контроль над аеродромом і авіаційною інфраструктурою біля Порт‑Стенлі був критично важливим для підтримки військ, забезпечення логістики та ведення авіаційних операцій поблизу фронту. Через відсутність повноцінної важкої військової авіабази аргентинці адаптували наявні засоби для оперативної служби в обмежених умовах.
Склад аргентинської авіації
На початок війни FAA мала змішаний парк літаків, включно з:
- ударними штурмовиками Douglas A-4 Skyhawk
- винищувачами Dagger (ізраїльські варіанти Mirage V)
- винищувачами Mirage
- легкими штурмовиками FMA IA 58 Pucará, здатними діяти з коротких повітряних майданчиків
- транспортними літаками Lockheed C-130 Hercules
- літаками спостереження та навчально‑бойовими машинами
- гелікоптерами для перевезення та евакуації
Частина цих літаків та вертольотів виконувала як бойові завдання, так і транспортно‑логістичні польоти до та з аеродрому поблизу Порт‑Стенлі.
Доставка військ і постачань
FAA здійснювала повітряний міст між Аргентиною й Фолклендськими островами за допомогою транспортних літаків, насамперед C‑130 Hercules, які ночами та за складних умов проникали через британську блокаду до Порт‑Стенлі. Ці рейси були критично важливі для доставки особового складу, боєприпасів, палива та обладнання захисникам островів, а також для евакуації поранених. Робота тривала до останніх днів війни, незважаючи на високий ризик перехоплення та втрату літаків.
Штурмові операції та атаки
Літаки штурмової авіації
FAA активно застосовувала ударні літаки, зокрема A‑4 Skyhawk та Dagger, для атак на британські кораблі та десантні групи уздовж узбережжя островів. Під час боїв за контроль над водами навколо Фолклендів ці літаки виконували:
- атаки проти британських кораблів, що підтримували висадку союзних сил
- повітряні удари в районі Сан‑Карлос, щоб перешкоджати британським операціям
- низьковисотні штурмові проходи з бомбами та гарматами
Такі дії відкривали повітряний фронт зі сходу від Порт‑Стенлі і були відповіддю на висадку британських сил у Сан‑Карлос‑Ватер.
Легкі штурмовики Pucará
Один із одиночних аргентинських літаків, FMA IA‑58 Pucará, був одним із небагатьох, які могли виконувати польоти безпосередньо з короткого ґрунтового аеродрому поблизу Порт‑Стенлі. Частина Pucará прибувала на базу навколо Порт‑Стенлі на початку війни і виконувала місії підтримки наземних сил, розвідки та обмежених атак.
Протидія повітряним і наземним загрозам
FAA силами своїх винищувачів і штурмовиків неодноразово вступала у повітряні бої з британськими літаками, насамперед палубними Sea Harrier, намагаючись захистити свої сили над Порт‑Стенлі та прилеглими територіями. Аргентинським літакам було складно діяти через далеку відстань від материкових баз, потребу в дозаправці в повітрі для реактивних штурмовиків та сильну протидію британської авіації та ППО.
Оборона з повітряного поля Порт‑Стенлі
Інфраструктура аеродрому біля Порт‑Стенлі дозволяла утримувати обмежену кількість легких літаків та вертольотів, але була недостатньою для повноцінної бази реактивної авіації. Незважаючи на це, аргентинці контролювали повітряний простір над частинами островів і підтримували оборону власних позицій з території порту та навколишніх висот, використовуючи авіацію для перешкоджання британським операціям.
Втрати та підсумки
Аргентинська авіація зазнала значних втрат у боях навколо Порт‑Стенлі та на інших напрямках війни, втративши десятки літаків (Jet і пропелерних) протягом бойових дій. Частина втрат стала наслідком атак британської авіації, бойових дій на морі та наземної ППО. Наприкінці війни, 14 червня 1982 року, після поразки аргентинських сил під Порт‑Стенлі, FAA була змушена відійти, а війна завершилась британською перемогою.