Система “Периметр” (15Е601) була розроблена в СРСР як засіб для гарантованого доведення бойових наказів від вищих ланок командування до командних пунктів та пускових установок стратегічних ракетних сил (РВСН) навіть у випадку масованих ударів по командних структурах. У перші роки 70-х, на фоні розвитку радіоелектронних методів придушення, це стало важливим завданням для забезпечення збереження управління ядерними силами у критичних умовах. Ідея створення системи полягала в тому, щоб використовувати спеціальну командну ракету, здатну не лише передавати накази, а й контролювати пуски всіх ракет, що перебувають на бойовому чергуванні по всій території СРСР.
Розробка та характеристика ракети
Розробка командної ракети була започаткована в 1974 році, коли урядом СРСР було прийнято відповідну постанову. Спочатку планувалося використовувати ракету МР-УР100 (15А15), але пізніше зупинилися на модифікації 15А11. Ця ракета мала спеціальну головну частину 15Б99, яка включала радіотехнічну систему, розроблену в ОКБ ЛПІ. Головною особливістю цієї ракети було застосування спеціальної системи орієнтації, стабілізації та заспокоєння, яка забезпечувала стабільний політ і точність виконання команд, навіть у випадку впливу ядерних вибухів.
Пускова установка та випробування
Командна ракета була оснащена спеціальною пусковою установкою 15П716 типу “ОС”, яка була автоматизованою, високозахищеною та призначена для запуску в екстремальних умовах. Льотні випробування ракети почалися в 1979 році, і вже в грудні того ж року відбувся перший успішний пуск ракети. Під час цих випробувань перевірялися не лише складні алгоритми роботи ракетної системи, а й здатність ракети підтримувати задану траєкторію та виконувати всі команди в умовах сильних ядерних вибухів.
Розширення функцій та подальша служба
У 1980-х роках система “Периметр” була модернізована для доведення бойових наказів не тільки до наземних об’єктів РВСН, але й до ракетних підводних човнів стратегічного призначення, літаків дальньої авіації, а також пунктів управління РВСН. Комплекс був поставлений на бойове чергування в 1985 році, і протягом більше 10 років успішно виконував свою роль у забезпеченні обороноздатності СРСР.
Завершення служби
У рамках виконання угоди СНО-1 у червні 1995 року комплекс був знятий з бойового чергування. Однак його важливість і роль у стратегічному управлінні залишаються значущими навіть після його виведення з експлуатації.