Комплекс «Рубіж» є одним із значних досягнень у розробці берегових протикорабельних ракетних комплексів (БРАВ) в СРСР. Його розробка була необхідною реакцією на вимоги ВМФ СРСР щодо створення більш маневрених і компактних ракетних систем з обмеженою дальністю, здатних ефективно протистояти надводним цілям.
Ключові особливості комплексу «Рубіж»:
- Шасі та мобільність: Пускова установка розміщена на шасі МАЗ-543, що забезпечує високу прохідність завдяки колісній формулі 8×8. Вона може рухатися з максимальними швидкостями до 65 км/год і має запас ходу до 635 км, що дозволяє швидко переміщатися до бойових позицій.
- Ракети та бойова частина: Комплекс використовує ракети П-15М (також відомі як П-21/П-22), які мають фугасну бойову частину масою 513 кг (можливо 450 кг у деяких варіантах). Ці ракети можуть бути оснащені як звичайною, так і ядерною бойовою частиною, що робить їх універсальними у різних бойових умовах.
- Система наведення: Ракети оснащені інерціальною навігацією (ІНС), а також двома типами головок самонаведення (ГСН): активною радіолокаційною (АРЛ ГСН) і інфрачервоною (ІЧ ГСН) системою типу «Снігур-М». Це дозволяє забезпечити високу ймовірність ураження цілей, навіть при використанні контрзаходів супротивника.
- Автономність та управління: Пускова установка «Рубіж» має повну автономність у виконанні бойових завдань. Вона оснащена радіолокаційною станцією «Гарпун», яка відповідає за виявлення цілей на дальності до 100 км в загоризонтному режимі. Для управління бойовими діями встановлена система радіотелефонного зв’язку та система «свій-чужий» для забезпечення безпеки в бою.
- Пускова установка та контейнери: Пускова установка має дві пускові контейнери КТ-161, кожен з яких містить по одній ракеті. Контейнери можуть повертатися на 110° і підніматися на 20° для точного напрямку стрільби. Ракети пускаються через стартовий РДТТ, що дозволяє швидко досягти необхідної швидкості і висоти для дальнього та високошвидкісного польоту.
- Модернізація та експорт: В 80-х роках комплекс був модернізований (МАЗ-543М), а також активно експортувався. Це дозволило йому залишатися на озброєнні не тільки у СРСР, але й у ряді інших країн, таких як Україна, Югославія, Куба, Лівія, Сирія та інші.