ПЗРК FIM-43 “Redeye” є переносним зенітним ракетним комплексом, що був розроблений для ураження повітряних цілей, які летять на малих і дуже малих висотах. Основна мета такого комплексу – захист військових підрозділів від повітряних загроз у бойових умовах, зокрема проти літаків і вертольотів.
Історія та розвиток:
Розробка FIM-43 “Redeye” розпочалася у 1955 році американською компанією “Convair”. Перші результати були представлені міністерству оборони США в 1956 році. Роботи над створенням комплексу “Redeye” були завершені в 1965 році, коли перший варіант був прийнятий на озброєння. Остання модифікація “Redeye” була знята з озброєння в 1995 році після того, як комплекс був замінений більш сучасними ПЗРК, такими як “Stinger”.
Конструкція комплексу:
Комплекс складається з пускового пристрою з оптичним прицілом, джерелом живлення та ракети FIM-43 у транспортно-пусковому контейнері. Ракета має аеродинамічну конструкцію та оснащена тепловою головкою самонаведення (ТГСН), яка охолоджується фреоном. Стрільба з “Redeye” здійснюється тільки на догінних курсах і тільки в умовах хорошої видимості.
Технічні характеристики:
- Дальність ураження: до 4500 м.
- Висота ураження: від 50 м до 2700 м.
- Швидкість польоту ракети: до 1,7 Маха (близько 2040 км/год).
- Маса ракети: 8,3 кг.
- Маса бойової частини: близько 1 кг.
Недоліки:
- Обмежена зона стрільби – ракета може поцілити лише в задню півсферу.
- Низька ефективність ТГСН, що дозволяло системам протиповітряної оборони (як термопастки) вивести ракету з курсу.
- Недостатньо широкий кут огляду оптичного прицілу.
- Невеликий час роботи батареї.
Модифікації:
- Redeye Block I (XMIM-43A/FIM-43A): перший варіант, з обмеженою дальністю та висотою ураження.
- Redeye Block II (XMIM-43B/FIM-43B): вдосконалений варіант з покращеною системою охолодження та бойовою частиною.
- Redeye Block III (FIM-43C): модифікація з новою бойовою частиною, двигуном і поліпшеними характеристиками дальності (до 4500 м) і висоти ураження (до 2700 м).
Використання:
FIM-43 “Redeye” використовувався арміями більше 20 країн, включаючи США, Німеччину, Ізраїль, Туреччину та інші. Комплекс був ключовим елементом в обороні від літальних апаратів на полі бою, проте з часом його замінили на більш ефективніші моделі, такі як “Stinger”.