Ракета Р-39 (РСМ-52) є частиною стратегічного ракетного комплексу Д-19 “Тайфун”, розробленого в СРСР для озброєння важких атомних підводних крейсерів типу “Акула” (проект 941). Ось кілька ключових моментів, які виокремлюють її технічні характеристики та особливості.

Основні характеристики ракети Р-39 (РСМ-52):

  1. Стартова маса — 96±0.6 тонн.
  2. Дальність стрільби — до 9400 км.
  3. Максимальна маса бойової частини — 2550 кг.
  4. Кількість ступенів — 3.
  5. Довжина ракети — 16.05 м.
  6. Діаметр першого та другого ступенів — 2.4 м.

Структура та принцип роботи:

  • Триступінчата конструкція ракети на твердому паливі з амортизаційною ракето-стартовою системою (АРСС) та бойовим ступенем, що має 10 бойових блоків.
  • Бойові блоки: ракета має до 10 бойових блоків, кожен з потужністю 100 кт, що дозволяє наносити значний удар по різних цілях.
  • Система управління: використовується інерційна система з астрокорекцією для підвищення точності, що дозволяє досягти кругового відхилення (КВО) не більше 500 м на максимальній дальності.

Технічні інновації:

  • Використання сучасних конструкційних матеріалів, включаючи композитні матеріали для корпусів двигунів, що забезпечує високу міцність та легкість.
  • Система управління вектором тяги: ракета оснащена телескопічними сопловими блоками для мінімізації габаритів.
  • Стартова система: ракета може запускатися з “сухої” шахти, використовуючи пороховий акумулятор для створення тиску, що необхідний для старту.

Експлуатація та запуск:

  • Ракети можуть бути запущені з глибини до 55 м під водою при хвилюванні до 6 балів або з надводного становища.
  • Для транспортування та зберігання ракети Р-39 використовувалися спеціальні крани і транспортні засоби, здатні перевозити великогабаритні ракети.

Порівняння з аналогами:

Хоча система Д-19 була визнана дуже ефективною, вона поступалася деяким західним аналогам, таким як “Trident-2”, зокрема по масі, потужності бойових частин і точності. Тому відразу після прийняття на озброєння розпочались роботи з подальшого удосконалення комплексу, зокрема створенням версії Д-19УТТХ, яка в подальшому була перероблена для нових підводних крейсерів, таких як “Юрій Долгорукий”.