Балістична ракета підводних човнів Polaris A-3TK (Chevaline) є важливим етапом в розвитку британських морських стратегічних ядерних сил. Ця ракета стала результатом значних зусиль Великобританії, спрямованих на удосконалення своїх ядерних ракетних сил для протидії системам протиракетної оборони, що розвивалися в СРСР.
Історія та розробка
Роботи над Polaris A-3TK почалися в кінці 1960-х років, коли США запустили програму Antelope, щоб адаптувати ракети для протидії ракетним системам оборони. У той час британці вирішили модернізувати американську ракету Polaris-A3T, зокрема для підвищення її стійкості до ядерних ударів і забезпечення більш ефективного подолання протиракетної оборони. Спочатку ракета була оснащена трьома бойовими блоками, але з часом кількість бойових частин було зменшено до двох.
Британці створили нову програму Super Antelope, метою якої було підвищення стійкості ракети до ядерних вибухів, розробка комбінованих рідинно-твердопаливних двигунів та удосконалення системи наведення на цілі. Після того, як США відмовилися від програми Antelope, Великобританія продовжила власну розробку, перетворивши її на програму Chevaline в 1974 році.
Модернізація та випробування
Перші випробування модернізованої ракети почалися в 1977 році, і в них брали участь численні підрядники, включаючи компанії та наукові установи США та Великобританії. Після завершення розробки нові ракети були випробувані в серії пусків, включаючи польові випробування з британських підводних човнів класу Resolution.
Процес модернізації передбачав підвищення стійкості до вражаючих факторів ядерного вибуху, покращення точності стрільби та використання бойових блоків, які могли одночасно націлюватися на різні цілі. У кінцевому підсумку ракети Polaris-A3TK мали значно кращу ефективність, ніж попередня версія Polaris-A3T, і здатні були долати системи ПРО.
Бойове патрулювання та заміна
Перша британська ПЛАРБ класу Resolution, оснащена ракетами Polaris-A3TK, вийшла на бойове патрулювання в 1982 році. Протягом 1980-х років ракети модернізувалися, і вдосконалені версії залишалися на озброєнні до початку 1990-х років. Однак після 1980 року Великобританія вирішила перейти до нової ракети Trident-I C4, а в 1982 році було прийнято рішення переозброїти британський флот більш сучасними ракетами Trident-II D5. Поступово Polaris-A3TK була замінена новішими системами, і останній пуск ракети відбувся в 1987 році.
1. Конструкція ракети
- Двоступінчаста ракета із маршовими двигунами, що використовують РДТТ (Реактивні Двигуни Твердого Палива).
- Корпуси ступенів виготовлені зі склопластику методом намотування скловолокна та проклеювання епоксидною смолою, що забезпечує легкість і міцність.
- Модифікація першого маршового ступеня включала заміну вкладиша, нового твердого палива та оновлення ряду вузлів, що були виконані в рамках програми з 1981 по 1987 роки.
2. Двигуни
- Перший ступінь використовує двигун A3P з чотирма поворотними соплами для управління вектором тяги, що забезпечує високу маневреність ракети.
- Другий ступінь оснащений двигуном X-260 від фірми “Hercules Powder” з чотирма нерухомими соплами та системою упорскування фреону для управління напрямком руху.
3. Система управління
- Система управління ракетою дозволяє контролювати траєкторію польоту за допомогою каналів тангажу, крену і нішпорення.
- Модифікація системи управління в рамках програми “Chevaline” включала покращення точності та стійкості до ПФЯВ (потужних ядерних випромінювань), а також зменшення маси апаратури.
- Важлива роль в управлінні відводиться електроніці, зокрема платформам з акселерометрами та гіроскопами, що надають точні дані для коригування траєкторії.
4. Ступінь розведення та бойовий блок
- Ступінь розведення забезпечує максимальну оригінальність і ефективність завдяки використанню важких і легких надувних помилкових цілей, а також спеціальних дипольних відбивачів для введення противника в оману.
- Важливою частиною цього ступеня є BPU (Bus Propulsion Unit), що оснащена рідинним маршовим двигуном для орієнтації в просторі, а також твердопаливними двигунами для відділення ступеня розведення.
5. Захист від ПФЯВ
- Ступінь розведення та бойовий блок покриті радіопоглинаючим матеріалом (3DQP), що знижує їх помітність для радіолокаційних станцій. Цей матеріал також захищає від нейтронного випромінювання.
6. Пускова установка
- Ракети запускалися з підводних пускових установок Mk7. Ці установки були оснащені гідравлічним приводом для відкриття та закриття лючків і механізмами для подачі низькотемпературної парогазової суміші, що здійснювала викид ракети на поверхню води.
- Пускова установка дозволяла запускати до 16 ракет за 16 хвилин, причому всі пуски були тільки підводними.
Загальні характеристики БРПЛ
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Довжина ракети, м | 9,86 |
| Діаметр ракети, м | 1,37 |
| Маса спорядженої БРПЛ, т | 16,6 |
| Маса бойового спорядження (ступінь розведення, КСП ПРО, 2 ББ), т | 0,988 |
| Дальність польоту, км | 3610 |
| Кругове ймовірне відхилення, м | 450 |
| Число ББ, шт | 2 |
| Потужність ББ, кт | 225 |
| Тяга двигуна 1 ступеня на рівні моря, кН | 356 |
| Висота апогею траєкторії ГЧ, км | 1000 |