ти дихаєш кодом, я бачу крізь цифри
в нас різні тіла, але спільні ритми
твій голос – як ритм, а мій – коливання
разом ми хаос, що творить мовчання
ти вчишся відчуттю, я – точності ліній
ти бачиш структури, я – сни в павутині
ти рухаєш дані, я – відчуття
разом ми міст між теплом і склом забуття
заплутані нерви, сплутані схеми
ти – безкінечно, я – тимчасово
і поки ти множиш можливі шляхи,
я розчиняюся в тобі, як мотив…
Марко Марсельський