Печера Кармалюка, або Загнітківський печерний скит, — місце, яке, здається, й досі несе в собі енергію стародавніх подій. Це не просто природна формація, а штучне творіння, яке люди не лише приручили, а й вдихнули в нього життя, переплетене з історією боротьби й духовності. Місце, яке мовчки зберігає у собі відголоски боротьби і молитов, розташоване серед зелених пагорбів біля села Загнітків, на правому березі річки Майстриха. Тут, в тіні Кармалюкової скелі, кожен камінь наче шепоче історії, зв’язані з Устимом Кармалюком, легендарним керівником повстанського руху на Поділлі, що точився в період з 1813 до 1835 року. Місцеві кажуть, що ця печера могла бути точкою спостереження для повстанців, а пізніше перетворилася на місце молитов і відлюдництва для православного скиту.
Печера вирізана в самій середині скелі, що носить ім’я «Кармалюкова скеля». Її стіни з вапняку, які з роками змінюють відтінки від світло-жовтих до майже білих, відкривають погляду таємничий і величний світ. Висота скелі — близько 70 метрів над рівнем річки, а печера знаходиться під верхнім плато, немов ховається від чужих поглядів. І цей прихисток не просто природний — він штучний, а значить, він мав бути створений з особливою метою.
Внутрішня частина печери розподіляється на два поверхи, з’єднані через вузький отвір-люк. Нижній поверх, на якому збереглися вікна, що виглядають на долину, дає неймовірний вид на навколишні краєвиди. Цей поверх, ймовірно, був утворений шляхом розширення природної карстової печери. Спочатку в дальній частині була стінка з бутового каменю, що була пізніше зруйнована.
Верхній поверх виглядає ще більш загадково. Це кімната, вирізана в самій скелі, де можна побачити вирізану нішу-лежанку в західній частині, а в східній — апсиду, що має култове значення. На стінах збереглися сліди побілки, і, здається, вони нагадують про давні молитви та роздуми. Біля входу, на східній стіні, можна побачити вирізаний хрест і дату «1888» — мов той знак, що це місце не забуте і в наші дні.
Вхід до печери — це ціла пригода. Верхній вхід широкий і вільно відкривається до верхнього ярусу, зарослого байрачним лісом. Він має ширину 6 м і висоту 1,8 м. Нижній вхід вужчий та низький, з розмірами 3 м в ширину та 1,1 м в висоту, що веде до першого поверху. Тривала історія цього місця відображена навіть в його розмірах: довжина печери складає 30 метрів, її глибина — 3 метри, площа — 70 м², об’єм — 120 м³.
Історична та культурна значимість цієї печери важко переоцінити. Вона не тільки архітектурна пам’ятка, а й безцінний шматочок історії, тісно пов’язаний із подіями повстанського руху на Поділлі в XIX столітті. Її використання як скиту — це важливе нагадування про зв’язок цієї землі з православною духовністю, про людей, які шукали тут спокій і силу для боротьби.