Смородинська печера, також відома як Кирилівська або Змієва, — це стародавня штучна печера, розташована в Києві, на схилах Смородинського яру, поруч з Кирилівською церквою. Вік цієї археологічної пам’ятки сягає часів неоліту, близько 4—3 тисячоліть до нашої ери. Смородинська печера є важливою частиною Смородинського археологічного комплексу, який об’єднує кілька печерних споруд в цьому регіоні.
Завдяки своїй історії, печера оточена численними легендами, зокрема тією, що пов’язує її з двобоєм Добрині Микитича та Змія Горинича, що і стало причиною однієї з її назв — Змієва. Є припущення, що печера слугувала як схованка або культове місце для представників трипільської культури, що ще більше підвищує її значення в контексті досліджень давньої історії.
Протягом 18—19 століть печера зазнала пограбувань скарбошукачами. Під час Другої світової війни, в період з 1941 по 1943 рік, вона стала прихистком для членів підпільної групи, яка боролася проти німецьких окупантів.
Перші археологічні дослідження печери розпочались в кінці 19 століття, коли її вивчали відомі археологи В. Антонович і П. Рогович. Пізніше, у 1981 році, дослідження продовжили О. Авагян та Т. Бобровський. З 1998 року науковці Музею історії міста Києва активно займаються дослідженнями та музеєфікацією печери, а також пошуками інших печер, що належать до цієї групи. Матеріали досліджень зберігаються в Інституті археології НАН України та в Музеї історії міста Києва.
Смородинська печера — це не лише геологічний та археологічний об’єкт, але й частина культурної спадщини Києва, що дає уявлення про життя і традиції стародавніх цивілізацій, а також про важливі моменти в історії міста.