Плескачівка — село в Смілянському районі Черкаської області, Україна, відоме як давнє поселення з історією, що сягає скіфських часів і включає участь місцевого населення у визвольних змаганнях XX століття. Воно є адміністративним центром місцевої сільської громади та невеликим населеним пунктом із багатою історичною і культурною спадщиною.
Географічне розташування
Плескачівка розташована приблизно 20 км на схід від міста Сміли (районного центру) у центральній частині Черкащини. Село займає територію у лісостеповій зоні з населенням близько 762 осіб станом на перепис 2001 року.
Географічні координати села становлять приблизно 49,2130° пн. ш. і 32,1359° сх. д., а територія села простягається приблизно на 3,7 км з півночі на південь і близько 4,45 км із заходу на схід.
Етимологія та рання історія
Поселення на місці сучасної Плескачівки існувало ще в скіфські часи, що підтверджують археологічні знахідки — у тому числі городище поблизу села.
Назва «Плескачівка» походить, за однією з місцевих легенд та історичних припущень, від ремісників‑гончарів — «плескачів», які виготовляли глиняний посуд із місцевої високоякісної глини.
Історичний розвиток
Село засноване в XVII столітті, хоча люди жили на цих землях значно раніше. Протягом XVIII століття Плескачівка належала поміщикам, серед яких були родини Красовських, а пізніше останнім землевласником стала поміщиця Веселкіна. У 1737 році в селі збудували Михайлівську церкву, що стало важливим духовним центром місцевої громади.
У 1919‑1922 роках Плескачівка входила до складу Холодноярської Республіки — українського визвольного руху періоду Української революції, і 87 мешканців села під проводом сотенного отамана Тодосія Смовжа брали участь у боротьбі за незалежність України як частина холодноярських козацьких дружин.
Соціально‑економічний розвиток
В міжвоєнний та радянський період селяни активно займалися хліборобством, садівництвом, ремеслами та виготовленням кераміки. Після проведення колективізації у 1929 році в Плескачівці створено колгосп «Червоний Жовтень», де обробляли значні площі сільськогосподарських земель і вирощували зернові та технічні культури.
Село пережило трагічні події Голодомору 1932–1933 років, коли значна частина місцевого населення загинула. Документально зафіксовано прізвища жертв тієї трагедії — як окремих сімей, так і груп мешканців села.=
Демографія
За даними перепису 2001 року, у селі мешкало 762 особи, з яких майже 97 % вважали українську мову рідною, а близько 3 % — російську.
Культура та інфраструктура
Плескачівка є типовим українським селом із розвиненою культурною та соціальною інфраструктурою:
- Плескачівський сільський будинок культури, де проводяться культурні заходи і концерти.
- Центральне поштове відділення «ВПЗ Плескачівка» з поштовим індексом 20743.
- Різні державні служби і виконком сільської ради, які забезпечують місцеве управління та соціальні послуги.
Адміністративний статус
Плескачівка є адміністративним центром місцевої сільської ради, до складу якої входить також село Шевченка. Адреса сільської ради: вул. Братів Бондаренків, 15, с. Плескачівка, Смілянський район, Черкаська область.
Економіка
Основу місцевої економіки становить сільське господарство — вирощування зернових, технічних культур, тваринництво та ремесла. На території району зареєстровані і працюють агропідприємства, що займаються вирощуванням зернових і фруктів.
Пам’ятки та спадщина
Поблизу села знайдено велике городище скіфських часів, що свідчить про значну історичну давнину поселення людей у цьому районі. Також у селі зберігаються пам’ятники воїнам Другої світової війни.
Плескачівка — стародавнє українське село з історичними коренями, що сягають скіфської доби, та активною участю мешканців у визвольних і соціально‑економічних процесах XX століття. Воно зберігає культурні традиції та відіграє важливу роль у житті місцевої громади Черкаського району Черкаської області.