У серці Полісся, на Дзвонецькій горі, що була свідком незліченних віків, спочиває безліч таємниць, одна з яких здобула світову славу завдяки своєму чудовому, незвичайному квітучому царству. У 1795 році, коли природа ще не знала втоми від людських рук, і коли художник із далекого Ірландії, Діонізій МакКлер, обрав ці землі своїм місцем творчості, він став свідком надзвичайного відкриття.
Цей відомий пейзажист, який багато років досліджував ці великі простори, першим знайшов на Дзвонецькій горі квітку, яка здавалася неможливою для цієї місцевості — азалію понтійську.
Дивовижно те, що ця квітка, розповідають, жодним чином не повинна була тут зростати, адже найближчі місця її природного існування — це Кавказькі гори, далекі та віддалені, де вона росте в особливому кліматі. Яким чином ця рідкісна рослина потрапила на ці землі — залишалося нерозгаданим, і це стало лише однією з численних загадок, що огортають Дзвонецьку гору.
Але і це не було єдиним дивом, яке приховували ці місця. Адже на Дзвонецькій горі, серед її величних каменів і таємничих лісів, розцвітають інші рослини, занесені до Червоної книги Європи. Тут, на землях, що відчували на собі руїни багатьох битв і втрат, можна знайти 19 видів рідкісних трав і квітів, серед яких шавлія лучна, цибуля гірська та багато інших, що вражають своєю красою і рідкісністю. Деякі з них були навіть визнані зниклими, а їхній несподіваний і таємничий прихід на ці землі став ще однією частиною цієї загадкової історії.
І як пояснити, чому на цих луках і у лісах Полісся росте десять видів орхідей, квіти яких звичайно можна знайти лише у тропічних районах? Сказати, що природа сама по собі завела ці чудеса сюди, було б надто просто, бо місцеві легенди передавали ще більш неймовірні історії.
Одна з таких легенд говорить, що ці рослини були принесені на кінських копитах монголо-татарського війська, коли вони проходили через ці землі, залишаючи за собою незвичні квіти. Інші перекази стверджують, що ханська дочка, гірко сумуючи за степами і полями, утішала своє серце, висіваючи по лісах і луках свої улюблені квіти, аби вони розцвітали на новій землі, де вона не могла повернутися до рідної домівки.
Та на цьому не закінчуються дивовижні історії цієї квітки. Відомо, що ефірна олія з азалії, яку вважають чудодійною, здобула особливу славу. Французька фірма «Коті», що працювала ще в XIX столітті, виготовляла з цієї рослини екстракт «Абсолю», який став основою для парфумів найвищої якості. Ці парфуми здобули надзвичайну популярність серед європейських модниць, і навіть королівські двори не могли обійтися без аромату цієї рослини, що несе в собі таємницю і силу землі.
Відтоді, як перший художник ступив на цю землю, Дзвонецька гора стала символом природи, що зберігає свої таємниці, і легенд, які й досі не знайшли свого остаточного пояснення. Її квіти й рослини, що з’явилися з далекого Кавказу та невідомих шляхів, залишаються одним із найбільших чудес цієї землі.