У часи, коли світ було впорядковано чотирма напрямами й тримано на чотирьох опорах, усе текло як слід. Пори року чергувались, сонце вставало з тієї ж сторони, і навіть сни людей мали чотири фази.
Але одного дня з’явилась Рука.
Вона не належала жодному з боків. Вона не прагнула рівноваги. Вона просто увійшла в світ, витягнувшись з-за меж чотирьох, і торкнулась.
Цей дотик — не злий, не добрий — був чистим жестом. І світ зрушив.
П’ять — це не тільки п’ятий палець. Це п’ятий крок, що змінює напрям. Це п’ята нота, яка ламає гармонію, щоби створити музику. Це промінь, що падає навскіс і кидає тінь, якої не було.
І в цій тіні народився вибір. Там, де Чотири тримало, П’ять — штовхнуло. І в тому штовханні вперше з’явилось воління.
Мандрівник, що давно жив у хаті з чотирма кутами, вийшов надвір і підняв руку — п’ятьма пальцями — до неба. І там, між хмарами, світло відповіло жестом, що не належав жодному з боків.
Так з’явилася дія. Так з’явилася історія.