Земна цивілізація розвивається у напрямку підвищення складності та взаємозв’язків. Її можна уявити як складну нейромережу, де фундаментальним елементом (нейроном) виступає людина. Ця нейромережа постійно еволюціонує, збільшуючи як свою внутрішню складність, так і кількість та якість взаємозв’язків.
Вектор розвитку
Складність цивілізації полягає в збільшенні кількості “нейронів” (людей), їхніх організаційних структур та взаємодій між ними. Потужність такої мережі визначається не лише кількістю елементів, але й якістю їх взаємодії та ступенем організаційної інтеграції.
У результаті демографічного переходу чисельність людства стабілізується на рівні близько 10 мільярдів осіб. Паралельно з цим збільшується тривалість життя та інтервал між поколіннями, що сприяє зміцненню міжпоколіннєвих зв’язків. Це сприятиме накопиченню і передачі знань та культурних цінностей, а також створенню нових форм взаємодії.
Надалі складність зростатиме завдяки збільшенню кількості взаємозв’язків між людьми та розширенню мереж організаційних структур. Кожна з цих структур займатиме власну “екологічну нішу”, що веде до спеціалізації та зниження конкуренції, а отже, до підвищення стійкості системи.
У цьому контексті передбачається трансформація архітектури суспільства, спрямована на оптимізацію управління цивілізацією як єдиною нейромережею. Ідея диктату наддержав повинна бути відкинута як така, що заважає сталому розвитку. Натомість важливими стають культурне різноманіття та створення глобальних фінансових систем, наприклад, на базі криптовалют, заснованих на квантовій сплутаності.
Людство, як складна нейромережа, може оптимізувати своє функціонування за допомогою нових технологій, включно зі штучним інтелектом, що сприятиме зміцненню зв’язків між людьми через нові інтерфейси. Можливим є також створення універсальної планетарної системи письма.
Видобуток і кодифікація знань
Основна місія цивілізації — це видобуток та кодифікація знань про Всесвіт, що є підґрунтям для подальшого розвитку. З’являються нові технології для зберігання та обробки великих обсягів інформації. Людина відіграє ключову роль у актуалізації цих знань, що посилює колективну пам’ять та інтелект людства.
Цей видобуток знань відбувається в двох напрямках:
- Глибокий аналіз фундаментальних принципів світобудови;
- Розширення знань про космос через дослідження та експансію.
Земля-база
Людство наразі пристосоване до життя тільки на Землі. Тому планету потрібно перетворити на комфортне і стійке “помешкання-базу”, позбавлену загроз, пов’язаних із негативними наслідками промислової діяльності. Сюди входить:
- Енергія з космосу як нове джерело енергопостачання;
- Декарбонізація економіки для зменшення викидів;
- Управління кліматом і погодою для створення оптимальних умов життя.
Також важливою є денуклеаризація світу, оскільки загроза знищення людства через ядерний конфлікт повинна бути усунена.
Космічні дослідження
Місяць може стати форпостом космічної діяльності, а дрони зі штучним інтелектом забезпечать дослідження Сонячної системи. Крім того, важливим завданням є розробка систем захисту від космічних загроз, таких як астероїди.
Проєктна потужність планетарного людства
Людство на своїй “проєктній потужності” — це стійке і дійсно планетарне суспільство, захищене від катастрофічних загроз (за винятком таких явищ, як вулканічна діяльність чи гамма-спалахи). Досягнувши цього етапу, цивілізація може розпочати новий етап розвитку — можливо, через освоєння Сонячної системи.