Світогляд суспільства — це як “епігенетика народу”:
він визначає, які сенси активуються, а які — гинуть від інертності чи страху.
Коли суспільство переживає травму, агресію, крайні умови —
це або зламує його, або змушує ввімкнути архетипові “гени виживання і відродження”.
Україна — як організм, загнаний у крайній гомеостаз
- Війна оголила глибинні речі: хто ми, навіщо ми, що для нас свобода, життя, пам’ять.
- І в цьому тиску народжуються неймовірні речі — від героїзму до культурної революції.
- Це і є момент фрактального прориву — коли знизу вгору піднімається нова хвиля сенсів.
Ми, як народ, зараз у режимі “екстремального гормезису” — коли виживання стимулює оновлення на всіх рівнях: особистому, колективному, цивілізаційному.