Водонапірна вежа у Хмельницькому — історична гідротехнічна споруда початку XX ст., що розташована в мікрорайоні Дубове на вулиці Болбочана, й є однією з найцікавіших пам’яток інженерної та міської архітектури обласного центру Хмельницького (Україна). Вежа була першою водогінною спорудою у місті (колишньому Проскурові) і сьогодні має статус пам’ятки історико‑архітектурного значення, хоча не використовується за первісним призначенням.
Початок та потреба у водогоні
Питання централізованого водопостачання у Проскурові постало на початку XX ст. У 1909 році в мікрорайоні Дубове розпочали спорудження централізованого водогону, який складався зі свердловини, насосної станції та водонапірної вежі. Це було пов’язано з потребою забезпечити водою не лише цивільне населення, а й військові казарми, офіцерські будинки, шпиталь та конюшні нового військового містечка, де базувався 35‑й Бєлгородський уланський полк.
Будівництво та архітектор
Вежу збудовано у 1910 році за проєктом архітектора Віктора Нільсена, який був також автором відомої водонапірної вежі в Маріуполі. Споруда споруджена на каменному фундаменті, з використанням червоної цегли з елементами білих декоративних вставок, що надають їй характерного історичного вигляду. Вежа мала містити резервуар із водою на верхніх ярусах та слугувала основним пунктом подачі тиску в системі водопостачання міста.
Функціональна роль
Як частина першої автоматизованої системи водопостачання у Проскурові, вежа виконувала життєво важливі функції:
- забезпечувала питною водою військові та цивільні об’єкти на околицях міста;
- утримувала необхідний гідростатичний тиск для подачі води у водогінну мережу;
- була центром водозабезпечення до того часу, поки місто не розширило свою водопровідну інфраструктуру в 1920‑х роках.
Архітектурні ознаки
Вежа мала виразну цегляну конструкцію з відкритою червоною кладкою, а також технічні ковані елементи металевого кріплення, що виконували не лише конструктивні, але й естетичні функції. Верхня частина споруди доповнювалася надбудовою, зведеною у радянський період, яка змінила первісний дах вежі.
Експлуатація та занепад
Спочатку вежа працювала за призначенням — як центр водопостачання району Дубове і прилеглих кварталів — аж до кінця 1960‑х років. Згодом вона була виведена з експлуатації, оскільки сучасні системи водогону та джерел води замінили стару структуру та вежу перестали використовувати як водозабірну споруду.
Сучасний стан
Пам’ятка не використовується за первісним призначенням і нині перебуває у стані неповної реставрації та часткового занепаду, що стало предметом обговорення у місті. Міська влада, краєзнавці та активісти неодноразово висловлювали ідею реставрації вежі і облаштування на верхніх ярусах оглядового майданчика з видом на місто. Для цього планували виготовлення проєктно‑кошторисної документації, і в 2020–2021 роках частина коштів була передбачена для початку робіт, але повноцінні реставраційні роботи ще не розпочалися.
Культурне значення
Сьогодні водонапірна вежа є історико‑архітектурною пам’яткою місцевого значення в Хмельницькому і однією з небагатьох споруд інженерного призначення, що збереглися з початку XX ст. Нещодавно вона привертала увагу й у популярній культурі — наприклад, споруда стала одним із об’єктів, відзнятих у музичному кліпі українського рок‑гурту «Чумацький Шлях», що додало їй ще один вимір сучасної актуальності.