Державний музей авіації отримав унікальний експонат – єдиний у світі вцілілий висотний літак Ан-6, збудований у 1958 році. Свого часу він встановив світовий рекорд, піднявшись на висоту у 11 км. Літак виконував спеціальну місію – він виявляв і знищував аеростати-розвідники, які запускали над територією СРСР. Після десятиліть зберігання на приватному аеродромі біплан довезли на власному шасі понад 70 км до музею, де він стане частиною історичної експозиції.
Ан‑6 (інколи позначається як Ан‑2 ЗА або «К») — це радянський одномоторний висотний літак‑зондувальник (метеорозвідник), створений на базі популярного літака Ан‑2. Він був розроблений в ОКБ‑153 під керівництвом О. К. Антонова з метою виконання атмосферних вимірювань на значних висотах.
Проєкт акцентувався на здатності зберігати потужність двигуна на великих висотах, розміщенні кабіни метеоролога та адаптаціях до умов високогірного польоту. Дорожньою метою було створити спроможний літак‑зондировщик, який може підніматися вище стандартного Ан‑2 і здійснювати наукові вимірювання.
Наразі зберігся лише один екземпляр Ан‑6 (виготовлений у 1958 році), який переданий до Державного музею авіації імені О. Антонова в Києві.
Історія створення
- Прототип «К» (1948)
Перший політ літака‑зондировщика під індексом «К» відбувся 21 березня 1948 року в Новосибірську. Він мав додаткову кабіну для метеоролога поблизу основи кіля (вертикального оперення) — це була основна зовнішня модифікація порівняно зі стандартним Ан‑2.
Однак вже на цьому етапі з’ясувалося, що штатний двигун не забезпечує необхідних характеристик висотності. - Модернізація 1950 року / Ан‑2 ЗА → Ан‑6
У 1950 році конструктори вирішили змінити силову установку: встановили двигун Швецова М‑62Р з двократним турбокомпресором ТК‑19 (розробки С. А. Трескіна), що дозволив підтримувати потужність 850 к.с. до висоти ~9500 м.
Після цього машина отримала позначення Ан‑2 ЗА (зондирование атмосферы) або Ан‑6. - Серійне виробництво
Серійне виробництво Ан‑6 тривало в обмеженому обсязі в 1956‑1958 роках.
Всього виготовили близько 10 одиниць, з яких на сьогодні залишився лише один. - Рекорд висоти
9 червня 1954 року пілоти Калінін і Баклайкін на одному з прототипів досягли висоти 11 248 метрів, встановивши рекорд для свого класу. - Збереження та музейний статус
У 2025 році єдиний збережений екземпляр Ан‑6 (серійний номер 110347315, виготовлений 1958 року) передали до Державного музею авіації в Києві.
Конструкція та характеристики
Нижче наведено основні технічні характеристики літака Ан‑6 (модифікація на базі Ан‑2 ЗА / «К»):
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Екіпаж | 2 особи |
| Двигун | 1 × Швецов М‑62Р з двома турбокомпресорами ТК‑19 |
| Довжина | 12,8 м |
| Висота | 4,68 м |
| Розмах верхнього крила | 18,17 м |
| Розмах нижнього крила | 14,23 м |
| Площа крила | 71,68 м² |
| Маса порожнього літака | ~3600 кг |
| Маса палива (нормальна / максимальна) | 700 / 900 кг |
| Максимальна злітна маса (нормальна / максимальна) | 4650 / 5250 кг |
| Максимальна швидкість біля землі | 234 км/год |
| Максимальна швидкість на висоті 7000 м | 285 км/год |
| Практична дальність польоту | ~1610 км |
| Час набору висоти до 7000 м | 33 хвилини |
| Практичний стеля | понад 10 000 м |
| Швидкість приземлення (посадкова) | 80 км/год |
| Довжина пробігу (розбіг / пробіг при посадці) | 125 м / 105 м |
Ці характеристики демонструють, що Ан‑6 був адаптований для роботи на великих висотах порівняно зі звичайним Ан‑2, зокрема завдяки турбокомпресору, який допомагав зменшити втрати потужності двигуна з висотою.
Особливістю конструкції є біпланна схема (двокрилий літак) з расчалками (тросово-опорними елементами), а також додаткова кабіна для метеоролога, вбудована біля основи кіля.
Застосування
Ан‑6 був призначений переважно для атмосферних досліджень і вимірювань — як літак‑зондировщик. Основні застосування включають:
- Метеорологічна розвідка — збір даних про температури, тиск, вологість, вітри на великих висотах.
- Наукові дослідження атмосфери — виконання вимірювань у тропосфері та нижній стратосфері.
- Розробка моделей висотно-залежних атмосферних явищ — уточнення профілів атмосфери для метеорології, аерології.
Оскільки Ан‑6 будувався обмежено, він не використовувався широко у комерційних чи військових ролях. Його головне призначення було спеціалізованим і науковим.
Значення та спадщина
- Ан‑6 — один із перших успішних радянських експериментальних літаків, орієнтованих на висотну метеорологічну розвідку.
- Досягнення рекордної висоти 11 248 метрів у 1954 році підкреслило потенціал конструкції у своєму класі.
- Конструкція демонструє адаптацію базової моделі Ан‑2 до спеціалізованих задач із використанням турбокомпресорів та змінених органів керування.
- Збереглося лише одне справжнє звірення цього типу, що має значну музейну та історичну цінність.