Богдан-Ігор Антонич | Над містом ширяють тіні

Над містом ширяють тіні,
над містом із свистом літак,
над містом місяць, наче ліхтарня,
а в місті ліхтарні – червоний мак.
Так треба, треба так.

Поет має окуляри
в золотій оправі
і читає реклами кіна «Омана»…
Тільки ніч, мов каштан, цвітуча зорями,
тільки ніч бензиною п’яна…

Завтра відчиняю вікно.
Ранок терпкий, мов кисле вино.

Ледве запалиться світлом світання
на вулиці хлопець у дірявих черевиках
продає щоденники.

Вигукує:
«Японський міністр заповідає війну».
Місто – сонет з каміння, цегли й скла.

П’ятниця, 14 квітня 1933