Бували роки, коли закохані поверталися сюди вже з іншими людьми, дивилися на свої імена й не впізнавали себе. Але буки впізнавали. Вони зберігали не стільки любов, скільки її можливість — ту мить, коли світ здавався простим, а майбутнє легко вкладалося між двома плюсами.

Буковий гай | Київ, Ботанічний сад імені Гришка