Іноді вранці можна побачити, як написи ледь-ледь світяться. Сторож саду клянеться, що це не роса і не сонце, а тепло старих обіцянок, які досі не охололи. Він каже, що якщо торкнутися кори в цей момент, можна відчути, як чуже серце б’ється поруч із твоїм — повільно, але вперто.

Буковий гай | Київ, Ботанічний сад імені Гришка