Мої гадки блукають
Стежками давніх літ
І з тугою збирають
Любови звялий квіт.
Дарма — ні з чим вертають,
Дарма — вони шукали.
Лиш серцю нагадають,
Що дні весни пропали.
Мої гадки блукають
І линуть ген вперед,
І лугами збирають
Надій пахучий квіт.
Казали їм „вертати“,
Казали їм „забути“,
Казали їм „вмирати“.
Любови не вернути…