Кажуть, що Волинський ліс іноді народжує дорогу, якої не було вчора. Вона виглядає безпечною, навіть знайомою, але веде тільки вглиб. Ті, хто йшов нею, знаходили галявину з чорним озером. Вода там не відбивала небо — лише гріхи. Дехто намагався втопити в ньому свою провину, але озеро завжди повертало більше, ніж брало.