Час у лісі розкладався, як мертве листя. Роки не мали значення, бо всі події відбувалися одночасно: давні крики ще не стихли, постріли ще не долетіли, а страх уже пустив коріння. Навіть птахи тут літали низько, наче боялися зачепити щось невидиме, але дуже реальне.