Повітря тут мало вагу. Воно тиснуло на груди, змушувало дихати обережно, ніби кожен подих міг розбудити щось давнє й голодне. Час від часу ліс здригався — не від вітру, а від спогадів. Тоді з глибини землі долинав глухий стукіт, схожий на удари зсередини труни.