Одного разу ліс запам’ятав людину, яка зайшла без страху. Вона не шукала ні ягід, ні дров, ні дороги — лише слухала. Ліс відповів їй запахом вологої кори, тріском гілки під ногою і несподіваною тишею, що впала, мов покривало. З того часу вважалося, що ця людина залишила тут частину себе, а натомість отримала здатність бачити сни навіть наяву.