Кажуть, що в центрі лісу стоїть місце, де не росте нічого. Там земля чорна й тепла, мов серце, і якщо стати на неї, час зупиняється з поваги. Люди, які випадково туди потрапляли, поверталися іншими: одні — надто мовчазними, інші — з очима, повними чужих життів.