Дерева у Волинському лісі знали, як старіти красиво. Вони не ламалися — вони розсипалися на історії. Дуби тримали небо, аби воно не впало на людей. Берези світилися зсередини вночі, бо вбирали місяць корінням. А сосни тягнулися вгору так наполегливо, ніби намагалися втекти з цього світу, але щоразу залишалися з жалю.