Коріння росло не вниз, а вбік, обплутуючи одне одного, немов боялося заглиблюватися в землю, яка знала надто багато. Казали, що вночі ґрунт дихає, і якщо прикласти вухо, можна почути глухі удари — то ліс рахував тих, кого ще пам’ятає.